Моя публікація у Facebook на тему: «Проблеми організації досудового розслідування кримінального правопорушення на етапі отримання заяви або повідомлення про його можливе вчинення» викликав відносно жваву дискусію серед читачів.
Аналіз коментарів дозволив дійти таких висновків:
1
Запропонована для дискусії тема залишається проблемно актуальною. Ставлення до цієї проблеми та її оцінка різняться в межах від: «відносно стриманої» до «вкрай нагальної» у контексті: загальної кримінально-правової політики держави, захисту прав і свобод людини, спроможності всіх суб’єктів системи кримінальної юстиції належним чином і добросовісно виконувати свої повноваження
2
Проблема взаємної недовіри: людини до людини, людини до держави і держави до людини – не розв’язана, навіть, у свідомості більшості правників, що продукує хворобу нашого суспільства — бажання тотально контролювати і скаржитись на «всіх і все», залишаючись при цьому невдоволеними діями тих, хто повинен контролювати «всіх і все».
3
Припис законодавства про те, що «судовий контроль стосується лише стадії досудового розслідування і лише щодо процедур пов’язаних з обмеженням конституційно-конвенційних прав і свобод людини» — залишається гаслом і теоретичним побажанням, оскільки наші прокурори та слідчі/детективи «просто не здатні, не спроможні й не бажають дотримуватись цього припису»! Лише громадські активісти та адвокати стоять на їх сторожі..?!
4
Висловлена мною пропозиція щодо більш детального врегулювання технічних процедур отримання, перевірки й внесення в ЄРДР заяв і повідомлень про можливо вчинене кримінальне правопорушення сприйнята як «повернення в часи КПК-1960». Дотримання принципу «здорового глузду» у розв’язанні цієї проблеми також не знаходить підтримки більшості експертів.
5
Ідентифікуючи певну проблему, ми сумніваємось і вагаємось у нашій спроможності її розв’язати. Неналежне виконання приписів законодавства залишається тригером діяльності системи кримінальної юстиції. Дискусії щодо проблем функціонування системи кримінальної юстиції мають бути регулярними, доступними для широкого кола правничої спільноти й суспільства, націлені на розв’язання проблем, а не лише їх обговорення. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів правників для сфери кримінальної юстиції потребує значного удосконалення в контексті формування морально-ціннісних орієнтирів і професійної відповідальності.