ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ УЧАСТІ ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ УЧАСТІ ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

З 24 лютого 2022 року сфера національної кримінальної юстиції зіткнулася з новими викликами. Запроваджений по всій Україні воєнний стан актуалізував багато проблемних питань, які потребували й досі потребують нормативного врегулювання або розв’язання судовою практикою. Незважаючи на наявність в Україні фактичного збройного конфлікту з лютого 2014 року (окупація Криму та частини сходу України), чинний на момент запровадження юридичного воєнного стану Кримінальний процесуальний кодекс України виявився неготовим до забезпечення спроможності й ефективності кримінального провадження.

Віра Михайленко

18 July, 2022

4266

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ УЧАСТІ ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Тези доповіді є частиною матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції "Кримінально–правові, кримінологічні,кримінальні процесуальні та криміналістичні проблеми протидії злочинності в умовах воєнного стану (20 квітня 2022 року).

В умовах воєнного стану ускладняється чи унеможливлюється нормальне виконання завдань кримінального провадження. Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Особливостями воєнного стану як правового режиму є зміщення векторів державної політики із задекларованої в мирний час людиноцентричної демократичної моделі в площину виключних інтересів держави — національної безпеки, державної незалежності та територіальної цілісності. Для цього не зовсім підходить національний концепт сучасного кримінального провадження, розроблений у мирний час і для мирного часу.

Проблематика кримінального провадження під час воєнного стану актуалізується у зв’язку з невизначеністю й неврегульованістю значного спектра питань. Завдання кримінального провадження залишаються незмінними, проте процесуальні механізми їх досягнення більше не працюють. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Водночас згідно зі ст. 26 цього закону правосуддя на території, на якій запроваджено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства заборонені.

Положення чинного законодавства орієнтують на загальне правило, що під час воєнного стану раніше розпочаті кримінальні провадження мають тривати (хоча внесені зміни дозволяють зупинити їх у певних випадках), а нові факти вчинення кримінально-протиправних діянь — ставати предметом оцінки в кримінально-процесуальному сенсі. Отже, перед слідчими суддями й судами постає складне завдання забезпечити функціонування кримінальної юстиції з метою реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення при дотриманні засад кримінального провадження і в реаліях постійних загроз життю і здоров’ю його учасників.

Не секрет, що під час війни відбувається переміщення людей, у тому числі тих, хто підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та адвокатів. Причому таке переміщення здійснюється як у межах України, так і за кордон. Кримінальний процесуальний кодекс України містить загальні обов’язки підозрюваного, обвинуваченого: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк — заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Ці процесуальні обов’язки не зникають після запровадження воєнного стану, проте вони можуть не виконуватися з огляду на необхідність забезпечити безпеку життя і здоров’я (і це, безумовно, виправдано), можливість скористатися ситуацією хаосу для затягування судового розгляду або переховування від органу досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді або суду.

В актуальних умовах правового регулювання виникають такі питання участі підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні:

Чи покидання підозрюваним, обвинуваченим місця проживання або території України під час воєнного стану без дозволу або повідомлення уповноваженого суб’єкта та/або неповернення після закінчення на відповідній території бойових дій є порушенням застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених обов’язків не відлучатися з населеного пункту місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду та/або повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання?
Чи становить воєнний стан сам собою поважну причину неприбуття на виклик слідчого судді, суду?
Чи виїзд захисника за кордон в умовах воєнного стану є підставою для залучення підозрюваному, обвинуваченому іншого захисника або за наявності інших захисників — розгляду кримінального провадження за відсутності захисника, що виїхав.

У контексті першого питання воєнний стан може бути джерелом зловживань обох сторін. Формально виїзд за межі постійного місця проживання без повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді, суду може стати підставою для зміни запобіжного заходу. Так, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору (ч. 8 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України). З іншого боку, підозрюваний, обвинувачений може використати воєнний стан для переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності, виїхавши за межі України, у тому числі з регіонів, де не ведуться бойові дії, а спрощений порядок перетину державного кордону цьому сприяє.

Двомісячна практика здійснення судочинства в умовах воєнного стану свідчить про фактичне блокування руху кримінальних проваджень, які перебувають на стадії судового розгляду.

Переважна частина судових засідань відкладається у зв’язку з неявкою обвинуваченого в судове засідання з посиланням на воєнний стан. Хоча воєнний стан введено на всій території України, бойові дії проводяться не у всіх регіонах, а на частині територій вони припинені. До цього слід додати можливості участі в судовому засіданні не лише безпосередньо в залі судових засідань, а й дистанційно. Навіть за умови перебування обвинуваченого або його захисника за кордоном загальний обов’язок явки за викликом до суду може і має бути виконаний через використання технічних засобів і відповідного програмного забезпечення (хоч і воєнний стан, але ХХІ сторіччя).

У листі від 3 березня 2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» Верховний Суд зазначив, якщо через об’єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою технічних засобів, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, як виняток, можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою інших засобів. Однак обвинувачені, перебуваючи в умовно безпечних регіонах України або за кордоном, після запровадження воєнного стану стали «наполягати» на необхідності безпосередньої участі в судовому засіданні. При цьому до початку воєнного стану ці ж обвинувачені, посилаючись на пандемію коронавірусу, просили в суду дозволу на участь у судових засіданнях у дистанційному режимі.

У деяких випадках учасники посилаються на неможливість дистанційної участі в судовому засіданні через відсутність технічних можливостей. При цьому клопотання про відкладення судового засідання подаються через Інтернет і з накладенням електронного підпису.

Відповідно до ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України поважними причинами неприбуття особи на виклик є, зокрема, обставини непереборної сили — військові події або інші подібні обставини та обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик. Отже, оголошення правового режиму воєнного стану саме собою не визнається законом поважною причиною неприбуття на виклик. Закон пов’язує поважність причини неприбуття з військовими подіями (не розкриваючи при цьому зміст цього поняття) або з іншими обставинами, які у прив’язці до наявного режиму воєнного стану є об’єктивними (активні бойові дії; перебування на окупованій території; відсутність транспортного сполучення між територією проживання обвинуваченого й місцем розташування суду з одночасною неможливістю дистанційної участі тощо), а не суб’єктивними (декларація обвинуваченим лише особистої участі в судовому засіданні й неможливості прибуття до суду з огляду на побоювання за своє життя і здоров’я).

Хоча судова практика свідчить про певну кількість рішень, якими судові засідання відкладені на період дії воєнного стану в Україні, а дати підготовчого судового засідання постановлено визначити після закінчення воєнного стану [1].

...воєнний стан — це невизначений в часі й непрогнозований за обставинами правовий режим.

Отже, у кожному конкретному випадку суд має визначити, чи причина неприбуття обвинуваченого в судове засідання поважна. В умовах війни відповідними критеріями можуть бути оперативна обстановка на території розташування суду та місця перебування обвинуваченого, його перебування в іншому віддаленому регіоні, інтенсивність ведення бойових дій або встановлення тимчасових окупаційних режимів на відповідних територіях, функціонування транспортних комунікацій, наявність зв’язку, у тому числі Інтернету, добросовісність виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків. Також має значення стадія судового провадження. Наприклад, намір обвинуваченого брати особисту участь в засіданні, коли запланований допит свідків, цілком зрозумілий, тоді як його дистанційна участь у підготовчому судовому засіданні жодним чином не перешкоджає належній реалізації процесуальних прав і не може негативно вплинути на його захист.

Третє питання, яке виникає в практиці здійснення правосуддя в умовах воєнного стану й гальмує судовий розгляд, — виїзд захисника за кордон. Не поодинокі випадки, коли обвинувачений клопочеться про відкладення судового засідання (до припинення воєнного стану) з огляду на те, що його захисник (єдиний чи один з кількох) виїхав за кордон. У деяких випадках відповідні клопотання направляються самими захисниками з підтвердженням звернення за кордоном для отримання статусу особи, що потребує захисту. А обвинувачений, реалізуючи своє право на захист, вважає за необхідне скористатися послугами лише цього адвоката. У цьому контексті слід зазначити, що виїзд адвоката за кордон на тривалий час не має перешкоджати судовому розгляду і впливати на дотримання розумних строків (особливо, якщо мова йде про одного з групи захисників). Такий адвокат може здійснювати захист обвинуваченого з використанням технічних засобів, у тому числі власних; в умовах війни не слід формалізувати його участь лише конкретно визначеними засобами й програмним забезпеченням. Якщо ж виїзд адвоката об’єктивно унеможливлює його участь у справі, то повинні працювати правила адвокатської етики з відповідними наслідками неможливості належного виконання доручення.

На завершення необхідно додати, що воєнний стан — це невизначений в часі й непрогнозований за обставинами правовий режим. Натомість кримінальне провадження завжди має конкретні або розумні строкові точки — строк проведення підготовчого судового засідання, строк призначення судового розгляду, розумний строк розгляду кримінального провадження, строк дії запобіжного заходу, строк притягнення до кримінальної відповідальності тощо. Як би радикально це не звучало, але кримінальне провадження має тривати і під час війни. А законодавчі зміни, направлені на забезпечення спроможності кримінального провадження в таких умовах, повинні доповнюватися механізмами недопущення маніпулювання воєнним станом для затягування судового процесу.

[1] Ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2022 року в справі № 699/85/21; Черкаського районного суду Черкаської області від 12.04.2022 року в справі № 707/581/22.

Фото: Микола Лисогор

кримінальна процедура судова практика війна

Схожі статті

Розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу та інших процесуальних звернень за відсутності учасників в умовах воєнного стану: чи можливо це?

Повернення раніше внесеної застави на спеціальний рахунок Збройних Сил України. Рекомендації щодо обґрунтування