Невідʼємною складовою досудового розслідування та судового розгляду є забезпечення участі підозрюваного/обвинуваченого в цьому процесі. На жаль, рівень правосвідомості суспільства не настільки високий, аби можна було відмовитись від інститутів процесуального примусу. Одним з таких інститутів є запобіжні заходи, в частині застосування яких можна перерахувати значну кількість проблем.
Нас же цікавить питання, чому запобіжні заходи не повʼязані із обмеженням свободи широко не застосовуються в Україні. А саме, з огляду на досвід інших країн, чому застава як запобіжний захід не застосовується? Хоча її ефективність очевидна навіть на українських статистичних даних.
Проте перед тим як відповісти на це питання необхідно навести декілька методологічних застережень:
по-перше, ми говоримо про заставу як окремий (самостійний) вид запобіжного заходу, який застосовується на рівні з чотирма іншими. Випадки ж, коли застава визначається як альтернативний запобіжний захід при обранні тримання під вартою (обовʼязок судді у кримінальних правопорушення, не повʼязаних із застосуванням насильства), ми не беремо до уваги. Проте інколи і цього питання будемо торкатись;
по-друге, варто одразу сказати, що найпоширенішим запобіжним заходом є тримання під вартою. Хоча нормативно він є винятковим, а ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності продовжити докладати зусилля для зменшення кількості ув’язнених, зокрема шляхом ширшого використання альтернативних триманню під вартою під час досудового слідства запобіжних заходів[1]. В західній науці існує немало досліджень на тему впливу увʼязнення на досудовому розлідуванні на жорсткість покарання, а також без звернення до них очевидно, що слідчі ізолятори не сприяють фізичному та психологічному комфорту особи, питання винуватості якої судом ще не вирішено. Тож ми не будемо повторювати проблему – негуманність широкого застосування тримання під вартою – а поговоримо про ефективність альтернативних заходів на прикладі застави;
по-третє, стаття не дає вичерпну відповідь на порушене питання, а є тезами відповіді, які потребують подальшого дослідження. Разом з тим відповідь сформована внаслідок декількох років роботи над Стандартами досудового розслідування і репрезентує позиції як різних учасників кримінального провадження, так і різних органів досудового розслідування та прокуратури. Також ми наведемо декілька цитат з останньої дискусії Justtalk №22, яка була присвячена економічному аналізу права застосовно до кримінальної юстиції.
Поширеність застави як запобіжного заходу
Насамперед варто навести статистичні дані стосовно застосування запобіжних заходів в Україні. Нижче наведено дані стосовно кількості та видів клопотань про застосування запобіжних заходів, що подаються прокурорами, а також частку відмов у їх задоволенні. Також наводиться специфіка антикорупційних проваджень і врешті питома вага звернення до суду з клопотаннями про звернення в дохід держави.
Отже, давайте по порядку, зупинимось на цифрах стосовно застави.
Питома вага клопотань про заставу як окремого (самостійного) запобіжного заходу коливається в межах 1%. Водночас тримання під вартою має тенденцію до зростання і наразі складає близько 60%; домашній арешт – в межах 25%; особисте зобовʼязання – 13%; особиста порука – менше 0,1% (що не дивно для цього архаїзму соціалістичного законодавства).
Можна сказати, що в цьому випадку працюють економічні закони максимізації прибутку при зменшенні ризиків. Справа в тому, що попри процесуальну можливість, слідчі судді не відмовляють у задоволенні запобіжного заходу як такого, а лише понижують його жорсткість. Іншими словами – можна завжди звертатись з клопотанням про тримання під вартою і ти завжди залишишся із запобіжним заходом, або це буде тримання під вартою, або у разі недоводення ризиків перешкоджання розслідуванню домашній арешт чи будь-який інший більш мʼякий запобіжний захід. Тобто в умовах, коли слідчі судді не відмовляють у застосуванні запобіжного заходу взагалі, тобто мінімального ризику незастосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення дозволяє собі робити “максимальну ставку”, адже все одно результат тією чи іншою мірою її задовольнить. Принаймні саме така практика спостерігається стосовно загально-кримінальних кримінальних правопорушень.
До того ж існує нормативна проблема самого КПК України:
Яна Тализіна, заступниця начальника відділу Київської міської прокуратури:
Недавно говорили, що якщо людині обрана застава і вона її не заплатила, то нічого їй за це не буде. А єдиний важіль впливу на такого підозрюваного – це звернутися із клопотанням про зміну запобіжного заходу. ...дійшли до такого висновку, що [проблема] в [ч. 6 ст. 182] КПК України, де написано, що якщо не сплатив протягом 5 днів, то маєш право сплатити пізніше. Крапка, все. Пізніше це коли? Коли досудове [розслідування ]закінчиться? Чи вже вирок буде? Чи коли це пізніше? ... Саме тому застава в нашій державі не набула популярності, бо вона не буде ефективною.
Хоча судді можуть в межах дискреційних повноважень визначати розумність строку внесення застави і обмежуватись певною кількістю днів, зрозуміло, що не всі готові йти на такий ризик і задовольняти клопотання про заставу як окремий (самостійний) запобіжний захід.
Якщо ж подивитись на структуру відмов, то ми стикаємось з обмеженістю даних кримінальної статистики. Такі дані вказуються лише стосовно домашнього арешту та тримання під вартою, а також спостерігається класична невідовідність судової статистики та статистики кримінальної, розпорядником якої є Офіс Генерального прокурора.
Водночас можна виділити частку застосування застави як окремого запобіжного заходу у разі незадоволення клопотання про домашній арешт чи тримання під вартою. Вона коливається в межах 1.5-2%.
Підсумовуючи, застава як окремий (самостійний) запобіжний захід обирається стосовно 2.5-3% осіб, стосовно яких подаються клопотання про застосування запобіжних заходів. В абсолютних цифрах це близько 400 людей щороку порівняно з 32-34 тис. осіб, стосовно яких подаються клопотання щороку.
Якщо ж говорити про практику САП-ВАКС (нам ці дані необхідні для порівняння), то тут спостерігається протилежна тенденція – застава набуває популярності, що, звісно, повʼязано із специфікою кримінальних правопорушень. Наразі відсоток таких клопотань складає 33,3% і фактично ВАКС наголошує не тому, що цей запобіжний захід є ефективним.
Богдан Крикливенко, керівник апарату ВАКС:
[На прикладі Вищого антикорупційного суду скажу] – застава унікально прекрасно працює.
Із 189 справ, які на сьогодні перебувають на розгляді по суті у ВАКСі, а це стосується приблизно 450 осіб, лише не більше десятка тримається під вартою, всі решта – ні. Зрозуміло, що не стосовно всіх є застава, але в левовій частці, стосовно кого вона визначена, вона є. Наразі сумарна цифра застав на рахунку у ВАКС – 1 млрд. 69 млн. гривень. За історією цієї колосальної суми, ми стягнули за рішеннями суддів ВАКС лише в чотирьох випадках – 65 млн. 700 тис. гривень. Але це були не випадки такої зухвалої втечі, там і безповоротно повернення, це були, я не хочу давати якоїсь оцінки, там дрібні порушення процесуальних обовʼязків. Але факт, що всі ці чотири особи, які порушили свої зобовʼязання, вони є на місці продовжують відвідувати судові засідання. Давайте говорити про те, щоб коштовність кримінальної юстиції знижувалась, хоча б частині тримання під вартою.
Якщо ж говорити про ефективність застави одночасно 1) як окремого (самостійного) запобіжного заходу та 2) альтернативного до тримання під вартою (у випадках обовʼязкового визначення розміру застави) – то абсолютна цифра відомих випадків порушення застави коливається в межах 44-56.
Відносних же цифр навести неможливо, оскільки тут мають враховуватись як близько 400 осіб, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави як окремий (самостійний), а також всі інші особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а заставу визначено як альтернативу. При цьому кількість осіб, стосовно яких застосована застава як альтернативний запобіжний захід, але не спалчена теж невідома і за субʼєктивними оцінками значна.
Вадим Човган, доктор публічного права, експерт у сфері пенітенціарної системи:
...статистики [стосовно застави] немає, але я пробував її збирати по крупинках в слідчому ізоляторі в м. Києві. Там близько 70% людей під заставою, вони просто не можуть заплатити, щоб вийти.
За власними оцінками авторів матеріалу застава як окремий (самостійний) та альтернативний запобіжний захід разом порушується у 1-2% випадків. Іншими словами – з клопотанням про звернення застави в дохід держави та відповідно обрання тяжкого запобіжного заходу внаслідок порушення застави майже не звертаються.
Чи означає це, що застава найефективніший запобіжний захід? Ствердно відповідсти неможливо, адже мова йде про помічені випадки порушення застави та звернення з цим до суду. Скільки ж випадків залишаються латентими невідомо, адже складно без скарг виявити тиск на свідків чи без допомоги третіх осіб дізнатись про знищення доказів.
Проблема не тільки в технічних засобах відстеження подібних речей, а й слабкому соціальному контролі. Треті особи просто не повідомляють про помічені ним випадки порушення з боку особи, стосовно якої визначено заставу для нейтралізації ризиків перешкоджання розслідуванню, а можливості залякати учасників кримінального провадження, які не можуть розраховувати на належний захист з боку держави, вкрай високі. Іншими словами – ефективність застави також залежить від технічних можливостей органів правопорядку, розвинутості програми захисту учасників кримінального провадження, соціальному контролю тощо.
Компаративістський погляд: Сполучені Штати Америки
Традиційно візьмемо для компаративного аналізу Сполучені Штати Америки, з огляду на особисті смаки та наукові інтереси частини редакційної команди. Хоча це залежить від особливостей різнших штатів, але можна стверджувати, що застава (bail) є основним запобіжним заходам у кримінальних провадженнях, просто тому, що під цим розуміється широке коло заходів забезпечення. Тобто існують лише такі запобіжні заходи як застава та тримання під вартою (jail), якщо узагальнити.
Можливість “вийти під заставу” є конституційним правом, відповідно до VIII Поправки до Конституції США – “застава не може бути непомірною, штрафи не можуть бути непомірними, жорстокі та незвичні покарання не можуть застосовуватись” (Excessive bail shall not be required, nor excessive fines imposed, nor cruel and unusual punishments inflicted)[1].
Водночас Верховний Суд США ніколи не визнавав право бути обраним під заставу як абсолютне право і зауважував, що уряд може мати легітимну мету, обмежуючи можливість застосування застави, коли особа може переховуватися від органів досудового розслідування, або у зв’язку з небезпекою, яку становить особа для суспільства або її окремих членів[2].
Водночас найбільша проблема для США не сам факт застосування застави, а її розмір. Наразі приблизно 500 тис. американців, або приблизно 66% всього пенітенціарного населення, перебувають у в’язниці, тому що вони не можуть дозволити собі заставу чи заставу. Середня сума застави за злочини становить близько 10 000 доларів[3].
Існує кілька видів застави залежно від способу її внесення:
1
повна гарантована застава – в залі суду підозрюваний особисто сплачує повну суму застави шляхом поміщення грошей у спеціальний сейф;
2
закрита гарантована застава – поручитель підписує зобов’язання суду під суму застави та поручається за нагляд, а підозрюваний сплачує гонорар поручителю, який, як правило, становить приблизно 10% від суми застави;
3
застава -завдаток (аванс) – суддя дозволяє підозрюваному залишити в суді відсоток від загальної суми застави (як правило 10%). Повну суму застави необхідно сплатити у разі, якщо підозрюваний переховується від суду. Такий відсоток повертається після розгляду справи, але суд має право залишити собі 1–2% на процесуальні витрати;
4
негарантована застава – підозрюваний не сплачує суду грошей, але зобов’язується на повну суму застави з’явитися для участі у слідчих діях[4].
Вадим Човган, доктор публічного права, експерт у сфері пенітенціарної системи
І до речі кажучи, в США не треба брати кредит на всю заставу, достатньо покрити 10% розміру застави, є така можливість.
Тож у разі, коли особа не може сплатити повний розмір застави, вона може зробити це частково або взагалі скористатись опцією незабезпеченої застави (unsecured bail)[5]. Проблема тільки в тому, що варіативність застави залежить від суддівського розсуду і нерідко єдина опція це сплатити заставу тут і зараз в повному обсязі.
В такому випадку є можливість звернутись до сфери мікрокредитування.
Костянтин Шалота, суддя Королівського районного суду м. Житомир:
Америка яскравий приклад того, як ефективно використовується застава ... тому що біля кожного суду в Америці, існує кредитна установа, тому що визначаючи заставу, як запобіжний захід, особа може звернутися в кредитну установу, взяти в кредит ці кошти і внести заставу. Це розвиває бізнес інституції, економіку загалом, якщо є взаємодія. Правильне використання, релевантне використання, запобіжного заходу може вплинути на розвиток економічних інститутів зокрема (ринок мікрокредитів – прим. ред).
Існують ціла сфера – комерційних агентів або застоводавці (commercial bondsmen, bailbond agents), які готові внести заставу за підозрюваного, за умови подальшого її повернення та сплати 8–10% відсотків додатково, проте можливі й додаткові платежі на користь заставодавців у вигляді нерухомості, транспортних засобів, коштовностей, акцій та облігацій тощо[6].
Проте система мікрокредитування відома своїми велики відсотками, які не завжди усвідомлюють люди, які до неї звертаються, а тим паче якщо для них це можливість вийти на волю. Така ситуація призвела до того, що як уже зазначалось, більше половини осіб, поміщених до пенітенціарної системи без вироку (на досудовій стадії) перебувають там, оскільки не мають змоги внести заставу. Як наслідок весь цей ринок поступово обмежується.
Оскільки на суддівський розсуд в частині визначення виду та розміру застави неможливо повпливати, наразі в США існує рух до повної заборони застави як запобіжного заходу. Наприклад у штаті Нью-Джерсі з 2017 року підозрювані особи оцінюються за допомогою системи на основі балів, щоб визначити, чи слід їх звільнити з-під варти, тримати в пенітенціарних установах до суду чи піддати альтернативним процедурам (включаючи домашній арешт, електронний моніторинг та, в окремих випадках, грошову заставу) для забезпечення громадської безпеки та явка відповідача в суд[7]. А у лютому 2021 року штат Іллінойс став першим штатом, який повністю скасував заставу готівкою (набуде чинності в січні 2023 року)[8].
Чи означає це, що законодавча влада штатів намагається вирішити проблему, породжену судовою на рівні окремих штатів шляхом повної заборони використання застави як запобіжного заходу? Можливо.
Наша мета тут продемонструвати, що зростання популярності існтитуту застави (якщо воно відбудеться в Україні) не обовʼязково призведе до однозначно позитивного ефекту, адже проблемним залишається питання розміру застави. Навіть за умови поширення ринку мікрокредитування за аналогією з американським, ми все одно, можемо отримати подібну проблему. Проте вже зараз поставити знак дорівнює між українським досвідом та американським ми не можемо, можливо варто просто зробити цей крок і подивитись на заставу на ґрунтів більшого обсягу емпіричних даних.
Можливо майбутнє за розвитком технологій – електронних засобів стеження, наприклад смартфонів на кшталт з “Дій.Вдома”, які матимуть алгоритми визначення місцезнаходження особи, а також реєструтимуть його комунікацію із зовнішнім світом. А можливо є й інші варіанти, про які зараз зарано говорити. Ключове – альтернативи триманню під вартою є і за ними майбутнє.
__
[1] Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Сукачов проти України. № 14057/17 від 30.01.2020 року [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_f12#Text.
[2] United States of America 1789 (rev. 1992) [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.constituteproject.org/constitution/United_States_of_America_1992
[3] U.S. [Federal] Code. Tittle 18. Crimes and criminal procedure. Part II Criminal procedure. Chapter 207: Release and detention pending judicial proceedings; Стефанчук М.М., Іверук Н.О. Проблеми визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу за законодавством України та країн англо-американської правової сімʼї: порівняльно-правовий аналіз / Вісник кримінального судочинства. №4/2019 – С. 64.
[4] Lockwood B., Griffin A. The Ins and Outs of Bail // The Marshall Project, 28.10.2020 [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.themarshallproject.org/2020/10/28/the-ins-and-outs-of-bail
[5] Петров О.С. Генезис запобіжного заходу у вигляді застави в зарубіжних країнах / Вісник ХНУВС. №2 (77) – С. 74.
[6] Jones, Michael R. Unsecured Bonds: The As Effective and Most Efficient Pretrial Release System, Pretrial Justice Institute (October 2013) [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://university.pretrial.org/HigherLogic/System/DownloadDocumentFile.ashx?DocumentFileKey=87a896e2-5ab4-8123-b044-b84fba86e131&forceDialog=0.
[7] Стефанчук М.М., Іверук Н.О. Проблеми визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу за законодавством України та країн англо-американської правової сімʼї: порівняльно-правовий аналіз / Вісник кримінального судочинства. №4/2019 – С. 64.
[8] Thompson M., Rothman M. New Jersey eliminates most cash bail, leads nation in reforms // PBS, 22.07.2017 [Електронний ресурс] / https://www.pbs.org/newshour/show/new-jersey-eliminates-cash-bail-leads-nation-reforms.
[9] Corley C. Illinois Becomes 1st State to Eliminate Cash Bail // NPR, 22.02.2021 [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.npr.org/2021/02/22/970378490/illinois-becomes-first-state-to-eliminate-cash-bail.