У стінах Києво-Могилянської академії 26 лютого 2026 року відбувся круглий стіл, присвячений проблемам стану й підвищенню рівня ефективності досудового розслідування кримінальних правопорушень у системі антикримінальної юстиції України. На моїй пам’яті це була перша за останні принаймні 10 років публічна професійна дискусія теоретиків і практиків сфери протидії злочинності, присвячена такій актуальній проблематиці, що значною мірою присутня в діяльності як самих органів досудового слідства, прокуратури й судів, так і організації JustGroup.
У цій розмові прозвучали проблемні питання, що торкалися не стільки теоретичних засад ефективності слідчої, прокурорської та адвокатської діяльності, скільки проблем кваліфікації актуальних сьогодні кримінальних правопорушень, які вчиняються в Україні в умовах тривалої повномасштабної війни рф проти нашої країни. Аналізу були піддані й недоліки чинного матеріального і процесуального законодавства, що впливають на ефективність досудового розслідування. Також прозвучали проблеми кадрового дефіциту й перевантаження слідчих, прокурорів і суддів кількістю зареєстрованих заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення. Значну увагу приділили напрацюванню показників і статистичних даних щодо оцінювання ефективності діяльності з досудового розслідування та їх інтерпретації з боку теорії та практики антикримінальної діяльності.
Цікавими й корисними були думки окремих представників адвокатської спільноти щодо кардинального зменшення слідчими, детективами і процесуальними керівниками умисних та неумисних помилок і прорахунків у виконанні приписів Кримінального й Кримінального процесуального кодексів, що має позитивно впливати на підвищення рівня ефективності їхньої діяльності. Частково були озвучені проблеми відсутності кримінологічного аналізу стану злочинності в країні загалом і в окремих регіонах у контексті визначення пріоритетів у використанні всіх наявних ресурсів органів досудового розслідування. Порушувалися питання ціннісно-орієнтованого і людиноцентричного підходів в оцінці ефективності діяльності органів досудового розслідування.
Враховуючи, що читачами цього інтернет-ресурсу є небайдужі та креативні представники з усієї сфери антикримінальної юстиції, дозволю собі висловити в тезовій формі деякі власні аналітичні спостереження, висновки й пропозиції щодо подальших можливих шляхів розв’язання частини вищеперелічених проблем і питань.
1
Загальна теорія соціального управління будь-якими видами діяльності свідчить, що ефективність такої діяльності — це завжди співвідношення між результатом (ефектом) діяльності і витратами (ресурсами), які були використані для його досягнення. Слід зауважити відмінності між цими поняттями: якщо результат діяльності засвідчує, чи була досягнута поставлена мета, то ефективність демонструє, якою ціною вона була досягнута. Основними структурними складовими ефективності соціальної діяльності є:
- оптимальна мета і завдання, що підлягають досягненню і виконанню;
- наявність відповідних і достатніх ресурсів (людських, матеріально-фінансових, технологічних, часових) для досягнення поставленої мети й виконання сформованих завдань;
- якість управління діяльністю, що включає її планування та організацію взаємодії всіх задіяних ресурсів, контроль та оптимізацію використання таких ресурсів.
Однією з нагальних проблем теорії і практики вимірювання ефективності діяльності є визначення її критеріїв, тобто KPI (Key Performance Indicators), ключових показників, які кількісно (у числах і відсотках) дозволяють встановити успішність досягнення стратегічних та оперативних цілей організації (органу, компанії), структурного підрозділу й/або окремого працівника. Вони дозволяють максимально об’єктивно оцінити, чи наближається діяльність до поставлених цілей, і використовуються для мотивації персоналу й ухвалення управлінських рішень.
2
Досудове розслідування кримінальних правопорушень належить до такої сфери соціальної діяльності, ефективність здійснення якої на загал цілком відповідає загальній теорії управління в різних сферах, зокрема й у досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень. Свого часу (у 1985 році) автор цих нотаток у своїй кандидатській дисертації запропонував іти шляхом створення теорії управління досудовим розслідуванням, яка мала би включати такі структурні елементи (розділи, частини):
1) Системний аналіз процесу досудового розслідування: структура та інформаційні зв’язки.
2) Організаційно-процесуальні повноваження суб’єктів управління досудовим розслідуванням.
3) Методи і засоби управління досудовим розслідуванням.
4) Норми і нормативи (стандарти) в управлінні досудовим розслідуванням.
5) Структура і сутність управлінських процесуальних рішень у досудовому розслідуванні.
6) Цілепокладання, планування, організація і контроль у технології управління досудовим розслідуванням.
7) Ефективність управління досудовим розслідуванням[1].
Висловлена в ті далекі роки ідея тепер набуває свого подальшого розвитку. Зокрема, у дисертації Гюльмагомедова Д. О., яка стоїть на стику економічного менеджменту і правознавства й успішно захищена у 2025 році, зазначається, що: «…у дослідженні розкрито сучасні підходи до стратегічного управління результативністю діяльності органів досудового розслідування, визначено ключові фактори ефективності та обґрунтовано доцільність цифровізації управлінських процесів. Запропонована модель управління спрямована на підвищення ефективності правоохоронних органів та адаптацію їх діяльності до сучасних викликів»[2].
3
Узагальненими проблемами підвищення рівня ефективності досудового розслідування кримінальних правопорушень, на погляд учасників Круглого столу, є:
- неповне розуміння всіма стейкхолдерами органів досудового розслідування і причетних до їхньої діяльності структур (адвокатури, експертних установ і судів) самої філософії (концептуальних засад) антикримінального процесу і пов’язаних з ним процедур;
- прорахунки й недоліки в підготовці, доборі, розстановці та системному підвищенні рівня професійної майстерності кадрів слідчих, детективів, прокурорів, адвокатів, експертів, суддів;
- недосконалість і нестабільність нормативного регулювання діяльності органів досудового розслідування та нескінченні перманентно точкові зміни чинного матеріального і процесуального законодавства;
- відсутність системного і комплексного кримінологічного аналізу стану правового порядку в країні загалом і в її окремих регіонах з метою визначення пріоритетів у протидії кримінальним правопорушенням загалом та їх окремих видів і форм зокрема;
- украй неоптимальна структура органів досудового слідства і системи правосуддя, включно зі значною складністю дотримання принципів матеріальної, процесуальної та юрисдикційної підслідності й підсудності фактів кримінальних правопорушень.
4
Подальшими можливими шляхами підвищення рівня ефективності досудового розслідування можуть бути такі заходи:
- ґрунтовне системне оновлення тексту чинного КПК України, інших законів та організаційно-правових нормативів у сфері антикримінального законодавства в контексті нового проєкту КК України. Одночасне (пакетне) ухвалення і набуття чинності цими законодавчими актами не раніше ніж через 1–2 роки з дня їх підписання Президентом України. Заборона на внесення змін до ухвалених антикримінальних законів упродовж 3–5 років з дня внесення попередніх змін;
- оптимізація структури непомірно розгалуженої чинної системи органів досудового розслідування і правосуддя з метою подальшого нівелювання наявних проблем підслідності та підсудності вчинених кримінальних правопорушень і створення оптимальних конкурентних умов їх функціонування;
- створення Єдиного державного кол-центру для всіх органів досудового слідства з розгляду повідомлень і заяв щодо можливо вчинених кримінальних правопорушень з метою ухвалення подальших рішень щодо перевірки викладених у них фактів та направлення первинних матеріалів до відповідних органів досудового слідства за підслідністю;
- створення центрального й регіональних кримінологічних центрів / бюро з дослідження і моніторингу стану криміногенності державно-суспільних відносин з метою визначення обґрунтованих пріоритетів, методів і засобів діяльності всіх органів держави (включно з органами досудового слідства) та місцевого самоврядування в протидії кримінальним правопорушенням;
- створення єдиної школи професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів слідчих, детективів усіх органів досудового слідства з правом допуску до цієї професії осіб з дипломами про вищу освіту не лише за напрямом «Право»;
- об’єднання шляхом злиття в єдину інституцію підготовки та підвищення кваліфікації адвокатів, прокурорів і суддів — Національної школи суддів, Тренінгового центру підготовки прокурорів України та Вищої школи адвокатури — на засадах єдиної антикримінальної політики держави та спеціалізації її слухачів за окремими видами діяльності.
[1] Сущенко В. М. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням: поняття, зміст, планування та організація. — Харків : Право, 2018. 139 с.
[2] Гюльмагомедов Д. О. Стратегічне управління результативністю діяльності органів досудового розслідування в умовах цифровізації», : дис. … д-ра філософії / нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. Київ, 2025. 349 с. URL: https://ir.kneu.edu.ua/items/15015fa9-9d4a-4e97-bf94-a0855cadd983.