JustTalk #22. Скільки коштує платникам податків кримінальна юстиція? Текстовий звіт

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

JustTalk #22. Скільки коштує платникам податків кримінальна юстиція? Текстовий звіт

В Україні небагато говорять про ефективність використання ресурсів у системі кримінальної юстиції. Водночас саме це питання стало темою двадцять другої дискусії JustTalk. Тож до вашої уваги декілька тез зустрічі.

JustTalk

27 December, 2021

611

JustTalk #22. Скільки коштує платникам податків кримінальна юстиція? Текстовий звіт

«Основний продукт кримінальної юстиції — це безпека суспільства», — підкреслив Денис Гюльмагомедов, керівник відділу детективів НАБУ. Вартість безпеки встановити складно, адже вона не є категорією ринкових відносин. Монополія ж на забезпечення безпеки належить державі.

Один із законів економіки, якщо його застосовувати до системи кримінальної юстиції, можна описати так: система кримінальної юстиції має обмежені ресурси, й це не дозволяє їй задовольнити абсолютно всі запити суспільства. Але рівень задоволення потреб суспільства можна принаймні максимізувати. Для цього наявні ресурси потрібно використовувати раціонально й ефективно.

Економія ресурсів не означає відмову від розслідування якоїсь із категорій кримінальних правопорушень, наприклад, тих, які становлять незначну суспільну небезпеку. Навпаки, за словами Костянтина Шалоти, судді Корольовського районного суду м. Житомира, для того, щоб боротися зі злочинністю, держава повинна розслідувати навіть «дрібні» кримінальні правопорушення. Проте коли держава витрачає значний ресурс на розслідування незначних кримінальних правопорушень, небезпека яких є доволі низькою, це не є нормальною ситуацією.

То як «боротися» з неефективним використанням ресурсів у системі кримінальної юстиції?

Аби ситуація змінювалась, законодавець уже вживає певні заходи. Було запроваджено на рівні КПК України «економічні» запобіжники у формі правових інститутів, фільтрів. Призначення останніх — ефективне використання ресурсів, насамперед людського. Зокрема вже працюють так звані «касаційні фільтри». Це означає, що не кожна касаційна скарга буде розглянута, оскарження може бути лише з підстав, які передбачено самим КПК України. Також з метою розвантаження системи кримінальної юстиції запроваджено інститут кримінальних проступків, розслідування яких відбувається у «спрощений» спосіб.

Інструментарій органів досудового розслідування (ОДР), слідчих суддів і суддів на цьому не обмежується. КПК України надає, наприклад, слідчим суддям можливість не продовжувати строки досудового розслідування. Адже надання додаткового строку може бути невиправданим з урахуванням того, скільки вже часу й ресурсів сторона обвинувачення використала. Втім, серед слідчих суддів більш поширеною є практика «автоматичного» продовження строків. Адже «ціна помилки» слідчого судді, якщо він не продовжить строки, через що кримінальне провадження буде закрито, може бути високою.

Що ж до інструментів ОДР, то в них є можливість відсіювати «пусті» заяви про кримінальне правопорушення, тим самим не вносити відомості про них до ЄРДР. Це якраз, на думку учасників дискусії, відповідає меті ефективного використання ресурсів, які є в системи кримінальної юстиції.

Костянтин Шалота також навів приклад запобіжника, який використовують у США. Це є неможливість сторони обвинувачення оскаржити вирок, яким особу визнано невинуватою, в певних категоріях справ. Утім, можливість використання такого фільтру в Україні — питання дискусійне.

Зазначені вище запобіжники є актуальними лише в межах кримінального провадження. Тобто призначення цих інструментів — економити ресурси під час розслідування кримінальних правопорушень.

Тож учасників дискусії цікавила можливість використання таких інструментів, які не лише запобігають надмірному використанню ресурсів уже під час кримінального провадження, а й запобігають злочинності та скоєнню кримінальних правопорушень у принципі — тобто виконують превентивну функцію. Тим самим і економлять бюджет держави.

Одним із таких інструментів учасники назвали декриміналізацію кримінальних правопорушень, переведення їх у площину адміністративної відповідальності. Роман Мазурик, заступник начальника Департаменту ОГП, висловив думку, що дисциплінарна відповідальність за корупційні правопорушення для публічних службовців може бути часом більш дієвою, ніж навіть адміністративна чи кримінальна. Наприклад, шляхом звільнення без права працевлаштування на посаду. На його думку, така відповідальність була б суттєвішою для самого порушника.

Водночас декриміналізація може означати не лише виключення статей із КК України. Вона може відбуватися також шляхом:

збільшення розміру збитків, які завдані скоєним кримінальним правопорушенням (наприклад, збільшення суми, викрадення якої є кримінально караним);
зменшення розміру або «полегшення» виду санкції.

Учасники зауважили, що санкції для певних складів кримінальних правопорушень є непропорційно низькими або ж нерелевантними тим негативним наслідкам, до яких призводять такі правопорушення. Зокрема доречно було б застосовувати саме фінансові санкції до осіб, винних у корисливих кримінальних правопорушеннях, про що зазначила Віра Михайленко, слідча суддя ВАКС. Адже особа, яка винна у розкраданні мільйонів гривень, повною мірою не усвідомлюватиме свою відповідальність та негативні наслідки скоєного, якщо санкція становитиме, наприклад, 17 тисяч гривень.

Окремий блок питань дискусії стосувався ефективного використання ресурсів в установах пенітенціарної служби.

Вадим Човган, доктор публічного права й експерт у сфері пенітенціарної системи, звернув увагу на низку системних проблем. І обов’язок розв’язання багатьох із них лежить «на плечах» законодавця.

Так, через «негнучкість» Кримінально-виконавчого кодексу України ми маємо нерівномірний розподіл осіб, які утримуються в установах пенітенціарної системи України. Адже кожна установа має певний режим. І особа, якій призначено покарання, направляється до установи того режиму, який визначається для неї, виходячи з виду скоєного кримінального правопорушення.

Експерт зазначив, що це неправильна практика. Особа, яка винна в умисному вбивстві, може бути безпечною для оточення під час відбування покарання, водночас особа, винна у крадіжці, може призвести до багатьох проблем установі. Тобто розподіл осіб для відбування покарання має здійснюватися на підставі оцінки ризиків, які несе той чи інший ув’язнений. Наразі є ідея універсальних установ з декількома режимами — це дозволить рівномірніше розподіляти осіб у пенітенціарній системі.

До нерівномірного розподілу ув’язнених додається також:

найвища середня тривалість відбування покарання (3,7 року) у порівнянні з іншими європейськими країнами (8,2 місяця);
найвища кількість ув’язнених довічно, без перспективи звільнення, яких понад 1500 осіб, хоча в Туреччині, наприклад, таких лише 126 осіб.

Такі «лідерські» показники вимагають значних ресурсів від держави, а отже, і від платників податків, — середня по країні вартість тримання одного ув’язненого в рік становить 140 536 грн.

Всі ці проблеми спільно ще й призводять до стягнення з України сотень тисяч і мільйонів євро сатисфакції за заявами ув’язнених через неналежні умови установ. Вероніка Плотнікова, начальниця відділу Департаменту ОГП, зазначила про одну з установ Дніпропетровської області, яка лише за останні два роки «потягнула» орієнтовно на 700 тис. євро через умови тримання.

Тому питаннями раціонального використання ресурсу для потреб пенітенціарної системи має займатися законодавець. Надання перспектив звільнення для довічно ув’язнених, зменшення строків відбування покарання — це кроки до розв’язання проблеми.

Все ж таки, коли ми говоримо про ефективне використання ресурсу в системі кримінальної юстиції, необхідно розуміти, що найціннішим ресурсом системи є людський ресурс. Час і зусилля висококваліфікованих фахівців мають бути вкладені у розв'язання реальних проблем, розслідування складних кримінальних правопорушень, а не на виконання зайвих формальних процедур, процесуальних дій чи здійснення «пустих» досудових розслідувань. Тим самим самі ж працівники сфери кримінальної юстиції розумітимуть, що їхня робота має сенс і значимість.

Отже, так пройшов двадцять другий JustTalk.

Детальніше ознайомитися з тим, про що говорили на дискусії, ви можете у розгорнутому відеозвіті. Також у нашому Discussion Paper ви можете знайти розгорнуті й актуальні статистичні дані, пов’язані з системою кримінальної юстиції, опис проблемних питань і можливі шляхи їх розв’язання.

Команда JustTalk

кримінальна процедура стандарти управління

Схожі статті

Інституції кримінальної юстиції мають прагнути до постійного вдосконалення

Чи готова сьогодні кримінальна юстиція до трансформації в ефективну систему?

1984 та управління в досудовому розслідуванні: що спільного?