Особливості процедури спеціального розслідування

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

JustTalk#9. IN ABSENTIA під час окупації: місія нездійсненна? Discussion paper

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає існування процедури спеціального розслідування — судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого (in absentia) — визначена частиною 2 статтею 7 Кодексу та положеннями, які визначають порядок проведення спеціального розслідування у главі 24-1.

20 March, 2020

3271

JustTalk#9. IN ABSENTIA під час окупації: місія нездійсненна? Discussion paper

Основний аргумент на користь її використання полягає у можливості притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту на території України. За своєю суттю саме з цією метою ці положення і було внесено до КПК України.

І. Концептуальна проблема

А. Національний підхід до процедури in absentia: вимоги КПК України

Процедура спеціального розслідування застосовується виключно до категорій злочинів, визначених КПК України, які підслідні Службі безпеки України, а саме: злочинів проти територіальної цілісності та державного устрою України, терористичних актів та злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародних правопорушень(1).

Спеціальне розслідування може бути застосоване до підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Тому, до початку застосування процедури спеціального розслідування, підозрюваний має бути оголошений у міжнародний та/або міждержавний розшук, для чого слідчий або прокурор подає клопотання через Департамент міжполіцейського співробітництва Національної поліції України.

На реалізацію положень про кримінальне провадження in absentia змінами від 12.05.2016 р.2 було запроваджено зміни до п. 20-1 Перехідних положень КПК України. Застосування спеціального розслідування поширено на провадження щодо підозрюваного, який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або
стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення Операції об’єднаних сил. В такому випадку, обов’язкова вимога стосовно оголошення його у міжнародний/міждержавний розшук не була обов’язковою.

Передбачення норм у заключних розділах кодексу означало, що період їх застосування був обмежений у часі. Відповідно до п. 20-1 положення діяли «не пізніше початку діяльності Державного бюро розслідувань», а саме до 27 листопада 2018 р.

1 Спеціальне розслідування застосовується: до злочинів, віднесених до підслідності Служби безпеки України (Ст.ст. 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, ч.ч. 2-5 ст. 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ст.ст. 209, 255 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 348, 364, 365, 368, 3682, 379, 400, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України).
2 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» від 12.05.2016 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1355-19#n9.

Щодо повідомлення особи, КПК України передбачено надсилання повістки за останньою відомою адресою чи місцезнаходження, шляхом публікації в друкованих ЗМІ та розміщенням на офіційних порталах органів досудового розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у ЗМІ підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

З існуючої національної практики незрозумілим є те, з якою метою застосовуються процеси in absentia і якою була мотивація законодавця, коли цей порядок був включений до КПК України. Тому питання, яке наразі постало: чи потрібна така процедура українській правовій системі і якою вона має бути для того, щоб вона була ефективною і виконувала свою функцію належним чином, особливо, коли мова йде про застосування процедури заочного притягнення до відповідальності в умовах збройного конфлікту щодо підозрюваних осіб, які ймовірно знаходяться на тимчасово окупованій/непідконтрольній Україні території.

Б. Міжнародний підхід до процедури in absentia: ефективне розслідування v. право на справедливий суд

З одного боку, першочерговим завданням будь-якої правової системи завжди є забезпечення ефективних процесів правосуддя з моменту початку досудового розслідування до остаточного рішення суду, а з іншого — невід’ємною частиною ефективного правосуддя є забезпечення процесуальних прав всім сторонам провадження.

Якщо підозрюваний/обвинувачений переховується від органу досудового розслідування або не з’являється на судовий розгляд справи стосовно нього, існує ризик того, що правосуддя ніколи не буде забезпечене . Потерпілі та свідки мають справедливе очікування того, що винні особи будуть притягнуті до відповідальності. Таке очікування не має бути проігнороване тому, що обвинувачений вирішив переховуватись від слідства та суду. Крім того, затягування та відтерміновування розгляду може нанести невідворотну шкоду процесам правосуддя: призвести до витрати ресурсів, часу потерпілих, свідків та слідчих; погіршення якості доказів: свідки вмирають, пам’ять затирається, фізичні докази втрачаються тощо.

У деяких випадках, вимога правосуддя має суспільний інтерес, якщо це справи політичного характеру, або резонансні справи, такі як, наприклад, судовий розгляд справи про збиття рейсу MH-17 у 2014 році. Станом на сьогодні в цій справі 5 обвинувачених: 4 росіян та 1 українець. Росія відмовляється співпрацювати зі слідством та передавати своїх громадян до Нідерландів, де буде проходити судовий процес за відсутності обвинувачених. В цьому випадку, коли є дуже високий суспільний запит на відправлення правосуддя, відтерміновувати розгляд справи та винесення вироку означало б зневагу до родичів 298 загиблих в авіакатастрофі. Крім того, залежно від того, які саме докази будуть надані слідством, вірогідно, що вони будуть демонструвати не тільки існування індивідуальної відповідальності окремих громадян, а й відповідальності Росії, як держави, що може призвести до абсолютно конкретних наслідків: міжнародних судових процесів, наприклад в Міжнародному суді ООН щодо державної відповідальності, економічних санкцій та іншого тиску(3).

Наразі на одній чаші важелів перебуває потреба у забезпеченні своєчасного правосуддя, на противагу їй, на другій чаші — права на справедливий розгляд обвинуваченого. Питання забезпечення цього права стоїть особливо гостро під час процесів за відсутності обвинуваченого. Практика європейських країн є досить послідовною в обережному та обмеженому застосуванні таких
процесів. В країнах з системою прецедентного права процедура in absentia взагалі не застосовується через надто великі ризики порушення права обвинуваченого на справедливий суд.

Такі країни, як Данія, Нідерланди, Німеччина, Швеція та інші дозволяють розгляд справ за відсутності обвинуваченого за таких умов: обвинуваченого було повідомлено про розгляд справи належним чином; вирок який він/вона може отримати не перевищує 3 роки (це максимальний строк серед перелічених країн і стосується Австрії); обвинувачується здебільшого у фінансових злочинах чи злочинах стосовно власності; їй/йому гарантовано право на захист; їй/йому гарантовано право на перегляд справи.

Показовим є прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи Резолюція (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» від 19.01.1973. Резолюція є документом м’якого права, проте вона підтверджує наявність Європейського консенсуса в питаннях визначення обґрунтованості обвинувачення за процедурою in absentia.

Резолюція передбачає такі стандарти:

1. Обвинуваченому має вручатись повістка для явки в суд і підготовки свого захисту;
2. Повістка має ясно пояснити наслідки неявки обвинуваченого для розгляду (В тому числі і про початок процедури in absentia, як наслідок неявки. Курсив авторів);
3. Суд повинен відкласти розгляд, якщо визнає, що особиста присутність викликаного повісткою обвинуваченого є обов’язковим або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки;
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність (in absentia), якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу обвинуваченого;
5. Коли справа обвинуваченого розглядається in absentia докази повинні збиратися звичайними засобами, а захист повинен мати право впливати в цей процес;
6. Судове рішення, прийняте in absentia, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисно прагнула уникнути правосуддя;
7. Кожен, чия справа розглядалася in absentia, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній;
8. Особа, справа якого було розглянуто in absentia і якому не було вручено повістку в належній формі, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє йому переглянути справу як в питаннях права, так і в питаннях факту;
9. Особа, справа якого розглянута in absentia, але якому повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що його відсутність і неможливість проінформувати суддю у справі, була викликана обставинами, що знаходяться за межами його контролю.

3 Pillai P., Accountability for Flight MH-17, A long and Winding Road: https://www.lowyinstitute.org/the-in-
terpreter/accountabilityflight-mh17-long-winding-road

Щодо позиції Міжнародного кримінального суду з цього питанням, то сьогодні основним орієнтиром є рішення досудової палати МКС у справі проти Саіфа Аль-Іслама Гаддафі(4) . Палата зазначила, що це не питання Суду перевіряти правову кваліфікацію та предмет обвинувачення, які висувались національним судом, якщо для цього немає необхідності. В ході процесу in absentia суд має надати обвинуваченому весь ряд процесуальних прав і гарантій, а в разі його появи в ході процесу або навіть після винесення вироку in absentia – повинен мати можливість переглянути свою справу у суді. Крім цього, у згаданій справі та справи проти Жана-П’єра Бемби Комбо5 МКС окремо наголошував на дотриманні принципу недопущення повторної відповідальності за один і той самий злочин, який у контексті процесів in absentia тлумачився таким чином, що повнота та якість процесу на національному рівні, належна кваліфікація діянь та недопущення застосування амністії чи помилувань щодо винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів — впливають на визнання вироку національного суду міжнародним судом чи трибуналом таким, що відповідає цьому принципу та не створює передумов для розгляду справи повторно.

На цьому ж наголошує і практика ЄСПЛ. У контексті забезпечення права на справедливий судовий розгляд процеси in absentia розглядаються у ситуаціях, коли не вдалося точно встановити, що особа може брати участь у процесі та повноцінно захищати себе або ж намагається уникнути правосуддя. Крім того, у справі Санадер проти Хорватії6 ЄСПЛ визначив, що враховуючи тяжкість вчинення воєнних злочинів, великий суспільний інтерес та бажання жертв досягнути правосуддя у подібних злочинах, використання судових процесів in absentia не є порушенням права на справедливий судовий розгляд, але при цьому не можуть ігноруватися права обвинуваченого.

ЄСПЛ в своїй практиці проаналізував, зокрема, що означає «належне повідомлення»: «інформування про те, що проти особи розпочато процес переслідування це дія настільки важлива, що вона має бути виконана відповідно до процедурних та правових вимог по суті, які здатні гарантувати ефективне застосування права обвинуваченого; недостатньо мати нечітке та неформальне знання»(7).

У 1983 році Комітет ООН з прав людини у справі Мбенге проти Заіру наголосив на тому, що процедура in absentia не є неправовою самою по собі тому, що існує презумпція щодо того, що держава здійснює всі кроки для того, що належним чином проінформувати обвинуваченого щодо процесів проти нього:
«вирок за відсутності обвинуваченого вимагає, незважаючи на відсутність обвинуваченого, того, що його було проінформовано належним чином про дату та місце судового розгляду».

Комітет ООН постановив, що держава не здійснила належних кроків щодо належног інформування обвинуваченого і те, що він дізнався про розгляд справи за його відсутності зі ЗМІ було порушенням статті 14 (3) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.(8)

4 https://www.icc-cpi.int/CourtRecords/CR2019_01904.PDF
5 https://www.icc-cpi.int/CourtRecords/CR2010_04399.PDF
6 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-151039
7 Sejdoviс v Italy Application No. 56581/00, ECtHR (First Section), Judgement (Merits and Just Satisfaction) (2004); Stoyanov v Bulgaria, Application no. 25714/05 (2014)
8 Communication No. 16/1977, (Reported at: 78 ILR 18, 19, UNHR Comm. 1983), para 14.1.

ІІ. Фактична проблема

Сьогодні фактично процедура спеціального розслідування за відсутності обвинуваченого є не тільки неможливою для застосування, а й положення КПК України не відповідають стандартам практики ЄСПЛ, КПЛ ООН та МКС, які б забезпечували право на справедливий суд обвинуваченому.

А. Доступ підозрюваного до судового розгляду

Право взяти безпосередню участь в кримінальному провадженні імпліцитно міститься в засадах справедливого судочинства статті 6 Конвенції. Європейський Суд підкреслює9 , що присутність обвинуваченого на судових слуханнях має першорядне значення з точки зору досягнення інтересів справедливого правосуддя.

Тому зобов’язання держави гарантувати обвинуваченому можливість бути присутнім під час судового розгляду відноситься до одного з найбільш істотних вимог статті 6 Конвенції(10)

Б. Умова обов’язкового оголошення особи у міждержавний розшук

Так, передбачені зміни на реалізацію положень про кримінальне провадження in absentia означають, що сьогодні обов’язковою умовою застосування є оголошення особи у міжнародний та/або міждержавний розшук. На етапі розгляду клопотання Інтерполом у національних органів досудового розслідування виникають найбільші проблеми. У задоволенні клопотань про оголошення у міжнародний розшук осіб, які підозрюються у вчиненні тяжких злочинів на території Криму, Донецької та Луганської областей, відмовляють, посилаючись на статтю 3 Статуту Інтерполу(11) з обґрунтуванням, що подібні переслідування мають політичний характер. Таким чином, за відсутності підтвердження оголошення особи у міжнародний та/або міждержавний розшук, відповідно до норм КПК України, в Україні не може бути реалізована процедура розгляду справи in absentia.

При цьому норма щодо «міждержавного розшуку» є «мертвою», тобто фактично не застосовується.

В. Повідомлення про підозру та вручення процесуальних документів особам, які зареєстровані та проживають на окупованих територіях

Крім того, фактично відсутній механізм повідомлення про підозру та вручення процесуальних документів особам, які зареєстровані та проживають на тимчасово окупованих/непідконтрольних територіях Криму, Донецької та Луганської областей.

У випадку встановленого місця реєстрації та місця фактичного перебування особи на окупованих/непідконтрольних територіях, слідчі та прокурори позбавлені можливості здійснення належного повідомлення про підозру та її виклику. Зазначена проблематика обумовлена низкою чинників таких як: відсутність поштового зв’язку з населеними пунктами тимчасово окупованої території півострова Крим та Донбасу, що не дозволяє використовувати положення ст.ст 42, 135, 278 КПК України; вказані території є частиною України, що унеможливлює використання механізму міжнародно-правової допомоги; висока ймовірність загрози життю, здоров’ю та свободи пересування унеможливлює особистий виїзд на зазначені вище території.

9 Hermi v. Italy, no. 18114/02, judgment of 18 October 2006 [GC], § 58
10 Stoichkov v. Bulgaria, no.9808/02, judgment of 24 March 2005, § 56; Hermi v. Italy, no. 18114/02, judgment of 18 October 2006 [GC], § 58
11 Устав Международной организации уголовной полиции Интерпола, 13.06.1956 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_142.

Стандарт повідомлення підозрюваного, передбачений чинним КПК України є таким, що не відповідає практиці ЄСПЛ та КПЛ ООН та неминуче призведе до відповідальності держави за порушення права статті 6 ЄКПЛ. У випадку коли, провадження стосується особи, яка ймовірно знаходиться на території Криму, Донбасу або РФ задача значно ускладнюється, але незважаючи на це,
потребує вирішення.

Г. Державне бюро розслідувань та кримінальні провадження in absentia

Крім того з початку роботи Державного бюро розслідувань, процедура in absentia не застосовується, а ті провадження які було розпочато, але не закінчено до закінчення строку Перехідних положень не підлягають подальшому розслідуванню через відсутність урегульованості процедури на стадії підготовчого засідання та інших стадіях судового розгляду. На практиці це призводить до того, що суди відмовляють у застосуванні запобіжних заходів у кримінальних провадженнях до такої категорії справ, а також у наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, вважаючи, що особи не набули статусу підозрюваних.

Ґ. Процедурні перешкоди у розгляді заочних проваджень

КПК України недостатньо регулює процедуру спеціального судового провадження, адже не визначено порядок виклику обвинуваченого щодо якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування до суду та не передбачено можливість проведення підготовчого судового засідання без участі обвинуваченого. Частиною 2 ст. 314 КПК України визначено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого. При тому, що судовий розгляд може відбуватися за відсутністю обвинуваченого (ч. 3 ст. 323 КПК України), для його проведення необхідно провести підготовче судове засі-
дання, яке неможливе без участі обвинуваченого; ст. 335 КПК України містить імперативну норму про те, що у разі ухилення обвинувачення від суду, він оголошується у розшук, а судове провадження зупиняється. Зазначене часто стає підставою для відмови у здійсненні спеціального судового провадження та зупинення судового розгляду.
Чинний КПК України не забезпечує права на перегляд справи, якщо обвинувачений зрештою дізнається про вирок проти нього, що також є порушенням права на справедливий суд.

Ще одна ключова проблема, яка потребує нагального вирішення, особам які знаходяться на непідконтрольній/окупованій території або РФ, що так само стосується осіб проти яких застосовуватиметься процедура заочного розгляду, чинне законодавство не гарантує захист від подвійного притягнення до відповідальності та відсутній механізм, який може забезпечити таке право.

ІІІ. Шляхи подолання

Концептуальний підхід до змін щодо врегулювання процедури in absentia, має керуватися відповіддю на запитання: яка мета застосування процедури in absentia (особливо у випадку окупованих/непідконтрольних територій)? Якщо відповідь полягає виключно у необхідності винести побільше обвинувальних вироків у згаданій категорії злочинів, то подібні процеси мають ризики занадто формального підходу до правосуддя, особливо щодо найтяжчих злочинів. По–друге, існує велика вірогідність того, що ті особи, проти яких було винесено вироки in absentia з порушенням права обвинуваченого на справедливий суд, зможуть скаржитись у міжнародні суди та отримувати позитивні рішення проти України, адже це лише питання часу і наразі такі установи розглядають українські вироки in absentia.

Тому, з метою усунення існуючих недоліків пропонується:

А. Щодо стандарту повідомлення та забезпечення права на участь у судовому процесі

1. доповнити та/або розширити засоби та зміст повідомлення про підозру, повістки про виклик(12) підозрюваного, який ухиляється від участі у розслідуванні та таким чином забезпечити йому право на участь у кримінальному провадженні шляхом, наприклад, створення та забезпечення роботи, включаючи забезпечення доступу на ТОТ/непідконтрольній території до єдиного інформаційного порталу з метою:
• поширення серед громадськості загальнодоступної інформації про зміст, хід та наслідки досудових та судових проваджень в зв’язку зі збройним конфліктом, а також
• забезпечення можливості отримувати більш детальну закриту інформацію про особу у таких провадженнях після проходження відповідною особою належної онлайн верифікації (ЕЦП, банк-ID тощо);

2. шляхом направлення повістки рекомендованим листом до компетентного органу в РФ, який відповідає за реєстрацію місця проживання або місця перебування особи (МВС РФ), як держави яка здійснює ефективний контроль над частиною території України з відповідним обґрунтуванням;

3. зобов’язати осіб, які беруть участь в «обмінах», підписувати документ про те, що вони проінформовані про підозру/відкриту кримінальну справу щодо них і надавати адресу та вказувати спосіб зв’язку перед звільненням;

4. розширити передбачений в ст. 297-5, ч.3 ст. 323 КПК України перелік засобів направлення повістки про виклик відкритим списком ефективних заходів повідомлення, оскільки виклик підозрюваного/обвинуваченого шляхом надсилання за останнім відомим місцем проживання/перебування разом з публікацією в засобах масової інформації ЄСПЛ може бути визнано недостатнім.

12 На виконання рекомендацій Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи Резолюція (75)11 від 19 січня 1973 року передбачити інформування про застосування процедури in absentia у випадку ухилення від явки до слідчого/суду.

Б. Щодо умови міжнародного/міждержавного розшуку

5. залишити лише умову розміщення підозрюваної особи у розшук, якщо невідоме місцезнаходження або якщо відоме, але відсутні ефективні механізми повідомлення особи, та змінити строки, які мають застосовуватись, якщо особа перебуває у розшуку. Також пропонується доповнити ст. 281 КПК України щодо оголошення розшуку підозрюваного: «Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України, або на тимчасово непідконтрольних територіях та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук».

В. Щодо забезпечення відповідних процедур на стадії підготовчого розслідування та різних стадій судового розгляду

6. необхідні зміни до статей 42, 135 та 136 КПК України. Зокрема, у ст. 42 КПК України передбачити, що підозрюваним є також особа, встановленим місцем проживання якої є тимчасово окупована територія України. Крім того, ст. 135 КПК України доповнити наступним змістом: «у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається у спосіб, передбачений частиною першою статті 297-5 КПК України, а також її інформування іншими можливими способами». У ст. 136 КПК України передбачити, що особа, яка проживає на тимчасово окупованій території України, вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її вручення у порядку, визначеному частиною першою статті 297-5 КПК України, а також її інформування іншими можливими способами.

7. В частині 3 статті 323 КПК України перед словами «судовий розгляд» доповнити «підготовче судове засідання».

Г. Щодо права на перегляд вироку

8. Важливо встановити додаткові гарантії права на скасування вироку та перегляд справи в загальному порядку або передбачити перегляд(13) обвинувального вироку, ухваленого за процедурою in absentia, для засуджених, які доведуть, що їх належно не викликали повісткою про виклик та вони не знали про притягнення їх до кримінальної відповідальності та/або про ухвалення вироку, або знали, але з поважних причин не змогли реалізувати своє право на участь у судовому розгляді чи на оскарження судового рішення в установлені законом строки особисто або через захисника. Законодавчі механізми реалізації такого права в принципі можуть бути різними.
Зокрема, це може бути:
а) передбачене законом право особисто або через захисника подати апеляційну чи касаційну скаргу протягом певного строку з часу отримання чи ознайомлення з вироком або фактичного затримання засудженого та вручення копії вироку незалежно від того, чи подавав таку скаргу раніше адвокат, залучений державою;
б) спеціальна процедура подібна до перегляду вироку за нововиявленими чи виключними обставинами, яка повинна складатися з двох етапів:
• розгляд заяви про перегляд вироку (з’ясування обставин обізнаності чи необізнаності засудженого про судовий розгляд кримінального провадження щодо нього та/або про ухвалення вироку, а також причин, з яких він не скористався правом на участь у судовому розгляді та на оскарження судового рішення; з’ясування заявлених засудженим підстав і обсягу перегляду вироку), за результатами чого суд відмовляє у її задоволенні або задовольняє її та скасовує обвинувальний вирок з призначенням нового розгляду кримінального провадження в повному обсязі чи в певній частині;
• новий розгляд кримінального провадження в обсязі, визначеному на попередньому етапі.

Ґ. Щодо права на захист від подвійного притягнення до відповідальності

9. шляхом ухвалення відповідного законодавства. Відповідний законопроект розроблений Міністерством юстиції України.

13 Якщо без перегляду справи в загальному порядку (зважаючи на обставини справи) у підозрюваного/ обвинуваченого є можливість реалізувати гарантії процедурної справедливості, сформульованої в
пункті 1 статті 6 Конвенції у взаємозв’язку з спеціальними гарантіями підпунктами «С» — «Е» пункту 3 статті 6 Конвенції.

Авторський колектив:
Атаманчук А.
Волкова Н.
Мазур М.
Мороз Л.
Руденко В.
Свиридова Д.
Яковлєв А.

підозра прокурор слідчий тримання під вартою Discussion paper

Схожі статті

Інтерв'ювання поліцейськими підозрюваних у вчинені злочинів: історична ретроспектива

JustTalk#9. IN ABSENTIA під час окупації: місія нездійсненна? Відеозвіт