Колабораційна діяльність: про все й одразу

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Колабораційна діяльність: про все й одразу

Дмитро Воронцов

22 May, 2023

856

Колабораційна діяльність: про все й одразу

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Воєнний час диктує власні закони.

Тож 3 березня 2022 року Парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» № 2108-IX.

Виникнення терміну «колабораціонізм» відносять до періоду Другої світової війни, під час окупації Франції нацистською Німеччиною. Тоді він означав добровільну, навмисну співпрацю з окупаційною владою і надання їй всілякої допомоги.

У незалежній Україні питання колабораціонізму, власне, як і війна з російським агресором, постало не вчора, а у 2014 році, коли росія анексувала Крим і частини територій Донецької і Луганської областей. Утім, слід зауважити, що всі спроби законотворців унормувати питання колабораційної діяльності не були реалізовані аж до березня 2022 року, коли точилися запеклі бої за кілька сотень кілометрів від будівлі Верховної Ради України.

Водночас привертає увагу той факт, що проєкт цього закону був зареєстрований у Парламенті задовго до початку повномасштабної російської агресії — 24 лютого 2022 року, що додатково підтверджує існування наміру парламентарів протидіяти колабораціонізму.

У будь-якому разі, після ухвалення цього закону вітчизняний Кримінальний кодекс було доповнено новим видом кримінально караного діяння — колабораційна діяльність (стаття 111-1). За його вчинення передбачено справжнє різноманіття покарань: від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певним видом діяльності до довічного позбавлення волі.

Варто зазначити, що в законодавстві більшості закордонних країн колабораційна діяльність як кримінально каране діяння охоплюється складом державної зради. А от Кримінальний кодекс Литовської Республіки містить окрему статтю під назвою «Колабораціонізм» і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років.

ЮРИДИЧНА ОЦІНКА

Аналізуючи зміст статті 111-1 Кримінального кодексу України, неможливо не помітити нетиповий для більшості статей кодексу великий обсяг: вісім частин (з приміткою, яка теж складається з кількох пунктів), майже кожна з яких містить декілька складів кримінальних правопорушень:

публічні заклики і заперечення, у тому числі щодо здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частин території України тощо;
добровільне зайняття некерівних посад (непов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій) у будь-яких незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованих територіях;
пропаганда у закладах освіти (незалежно від типів і форм власності), спрямована на сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частин території України, а також уникнення відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України;
економічна співпраця з державою-агресором;
добровільне зайняття керівних посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованих територіях України, та організація чи участь у виборах на таких територіях;
інформаційна та політична підтримка держави-агресора;
добровільне зайняття посади в незаконних судових та правоохоронних органах, а також участь у незаконних збройних і воєнізованих формуваннях держави-агресора або створених на тимчасово окупованих територіях.

СУДОВА ПРАКТИКА

До березня минулого року Кримінальний кодекс України не містив згадок про колабораційну діяльність. Проте після початку повномасштабної війни росії проти України боротьба з внутрішнім ворогом стала одним з найголовніших завдань і справжнім викликом як для правоохоронної, так і судової систем.

За даними Державної судової адміністрації України, у 2022 році суди постановили 268 обвинувальних вироків за статтею 111-1.

На основі аналізу практики розгляду справ за обвинуваченням осіб у колабораційній діяльності районних судів міста Києва та Київської області можемо виділити такі способи вчинення цього протиправного діяння:

розміщення особою фото- та відеоматеріалів у соціальних мережах і групах у месенджерах, що виправдовують збройну агресію росії проти України, як і висловлення підтримки дій російського агресора в усному, повсякденному спілкуванні (зазначимо, що наразі більшість вироків ухвалені судами саме за вчинення такого виду колабораційної діяльності);

передача матеріальних ресурсів (транспортних засобів, будівель, обладнання, товарів тощо) представникам незаконних збройних формувань;

надання збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України через повідомлення інформації про можливе місце розташування бойових підрозділів Збройних Сил України, місце розташування адміністративних будівель населених пунктів (зокрема, відділень Національної поліції);

надання послуг підприємствам, розташованим на території росії та незаконно створених псевдореспублік (провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором);

організація проведення та участь у зборах місцевого населення з публічними закликами до підтримки держави-агресора, її збройних формувань.

Вироки здебільшого обґрунтовані такими доказами:

покази свідків (зауважимо, що деякі з вироків узагалі ґрунтуються лише на таких процесуальних джерелах доказів);
речові докази, зокрема дані (листування) з вилучених під час обшуку мобільних телефонів, комп’ютерної техніки, флеш-накопичувачів, жорстких магнітних носіїв;
висновки експертиз, у тому числі судової лінгвістичної (семантико-текстуальної), про підтвердження змісту та характеру листування.

Цікаво, що за резолютивною частиною досліджених вироків суди майже в усіх випадках звільняли обвинувачених від відбування покарання на підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України, а саме внаслідок укладення обвинуваченим угоди про визнання винуватості та визначення за умовами такої угоди міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років зі встановленням іспитового строку тривалістю до трьох років.

Після аналізу описової частини вироків виникають сумніви в достатності покарання, зокрема за вчинення особою публічних закликів до підтримки дій російського агресора. Річ у тім, що частина 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України за кваліфікацією кримінальних правопорушень є кримінальним проступком, а отже, за його вчинення не передбачено такий вид покарання, як позбавлення волі. При цьому санкція частини 1 статті 111 кодексу взагалі передбачає лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною посадою.

Утім, публічна підтримка дій російського агресора, зокрема через розповсюдження закликів до знищення України як держави, повалення влади, може мати особливо небезпечний характер. Адже фактично це є спробою поширення впливу та ідеї «русского мира», покарання за які повинні мати невідворотний характер. Натомість масове укладення особами, які на початку військової агресії закликали до якнайшвидшого захоплення українських міст і фізичного знищення українців, угод про визнання винуватості й у такий спосіб уникнення реального строку відбування покарання може неоднозначно сприйматися суспільством і потребувати належної реакції з боку держави.

судова практика війна

Схожі статті

Державна зрада (ст. 111 КК України) vs. колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) у розрізі відповідальності суддів і правоохоронців в окупації

Жертви окупації чи колаборанти