Міжнародний злочин: його кваліфікаційні ознаки

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Міжнародний злочин: його кваліфікаційні ознаки

На офіційному сайті Офісу Генерального прокурора зазначена цифра — майже 81 тисяча воєнних злочинів. Тільки в Бучі «за 33 дні окупації було вчинено більше ніж 9 тисяч воєнних злочинів», згідно з даними з нещодавньої Конференції #JusticeForBucha.

Зера Козлиєва

19 April, 2023

5600

Міжнародний злочин: його кваліфікаційні ознаки

Воєнний злочин — один з чотирьох міжнародних злочинів, які передбачені Римським статутом Міжнародного кримінального суду (далі — РС, МКС) та на які поширюється його юрисдикція. До міжнародних злочинів, окрім воєнних (стаття 8 РС), належать злочини проти людяності (стаття 7 РС), злочин геноциду (стаття 6 РС) та агресії (стаття 8bis РС). Важливо також не плутати терміни «воєнні» і «військові» злочини. Адже військовий злочин є загальнокримінальним, не міжнародним, злочином проти встановленого порядку несення військової служби українськими військовослужбовцями. Ці злочини підслідні згідно з пунктом 3 частини 4 статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України слідчим органів Державного бюро розслідувань.

Спробуємо продемонструвати різницю між міжнародним й ординарним злочином на прикладі деяких складів воєнних злочинів і схожих складів загальнокримінальних правопорушень. Водночас іноді будемо відступати від основної теми до інших питань, також важливих для розуміння загальної картини розслідування злочинів в умовах війни.

Воєнні злочини в Кримінальному кодексі України охоплюються складом злочину, передбаченого статтею 438 — Порушення законів і звичаїв війни, який включає жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Повертаючись до питання про відмежування міжнародного злочину від загальнокримінального (ординарного), маємо на увазі саме відмежування схожих за складом, але відмінних за кваліфікацією правопорушень. Тобто в яких випадках умисне вбивство або зґвалтування має кваліфікуватися не як загальнокримінальні злочини за статтею 115 Кримінального кодексу України (Умисне вбивство) та 152 (Зґвалтування) чи 153 (Сексуальне насильство), а як воєнні, міжнародні злочини, які охоплюються статтею 438 Кримінального кодексу України (Порушення законів і звичаїв війни).

Звертаємо увагу, що залежно від кваліфікації буде відрізнятися й підслідність відповідного кримінального правопорушення. Якщо міжнародні злочини, у тому числі воєнні, підслідні органам безпеки України, то схожі за складом загальнокримінальні злочини — переважно органам Національної поліції.

Звернемо увагу, що ординарні (загальнокримінальні) злочини містять чотири основні елементи, які підлягають встановленню залежно від дефініції статті, передбаченої Особливою частиною Кримінального кодексу України, — об’єкт, суб’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторону. Це основа розуміння складу кримінального правопорушення з погляду доктрини кримінального права України та вітчизняного кримінального законодавства.

Водночас елементи міжнародних, у тому числі воєнних злочинів, регулюються, окрім РС МКС, таким документом Міжнародного кримінального суду, як «Елементи злочинів», які допомагають суду в тлумаченні й застосуванні статей про міжнародні злочини (стаття 9 Римського статуту)^[1].

Поправки до «Елементів злочинів» можуть бути запропоновані будь-якою державою-учасником Римського статуту, суддями, які ухвалюють рішення абсолютною більшістю, або прокурором МКС. Тобто в разі ратифікації Римського статуту Україна може бути ініціатором внесення змін до цього та інших документів МКС, що, безумовно, є аргументом на користь такого рішення, враховуючи важливість роботи МКС для України в частині забезпечення правосуддя за міжнародні злочини.

Розглянемо згідно з цим документом елементи воєнних злочинів. Вони розуміються такими «у встановлених рамках міжнародного права збройного конфлікту (тобто міжнародного гуманітарного права — примітка автора), включаючи у відповідних випадках застосоване міжнародне право збройних конфліктів на морі.

Візьмемо за приклад такий злочин, як умисне вбивство. Він передбачений як ординарний злочин згідно зі статтею 115 КК України, так і може охоплюватися складом злочину, передбаченого статтею 438 Кримінального кодексу України. Чи може умисне вбивство, вчинене під час війни, не бути воєнним злочином, а ординарним загальнокримінальним убивством? Або навіть більше — узагалі не бути злочином. Так, може. Якщо воно не містить такі елементи умисного вбивства як міжнародного злочину:

Виконавець знищив одну або декілька осіб.

Така особа або такі особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.

Виконавець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про цей статус, що захищається.

Діяння відбулося в контексті міжнародного збройного конфлікту й було пов’язане з ним.

Виконавець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.

Розглянемо зазначені спеціальні елементи.

Щодо пункту 2 — особа має перебувати під захистом однієї із Женевських конвенцій 1949 року. Так, наприклад, особами, що перебувають під захистом Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (ЖК IV) згідно зі статтею 4, є ті, хто в будь-який момент і за будь-яких обставин опиняється в разі конфлікту чи окупації під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Згідно із Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими (ЖК III) захищеними особами є військовополонені, а також особи, які не беруть активної участі у воєнних діях, зокрема ті особи зі складу збройних сил, які склали зброю, а також ті, які припинили участь у воєнних діях у зв’язку з хворобою, пораненням, триманням під арештом чи з будь-якої іншої причини. Тобто особа, яка стала потерпілою (жертвою) злочину, має належати до категорії захищених осіб. А коли особа не є захищеною в значенні однієї із Женевських конвенцій 1949 року, положення міжнародного гуманітарного права в разі дотримання основоположних принципів дозволяють, наприклад, убивство комбатантом комбатанта під час бою. Водночас пункт 3 передбачає, що виконавець злочину усвідомлював обставини, що свідчили про статус захищеної особи.

Щодо елементів злочину умисного вбивства, таких як зв’язок з контекстом збройного конфлікту та усвідомлення виконавцем фактичних обставин, які свідчили про існування такого конфлікту, передбаченими пунктами 4, 5, вони є спільними для всіх складів воєнних злочинів. Стосовно них сам документ надає такі роз’яснення:

(a) Відсутня вимога щодо правової оцінки злочинцем наявності збройного конфлікту або його характеру як міжнародного чи неміжнародного.

(b) У цьому контексті немає вимог щодо усвідомлення винним фактів, що встановлюють характер конфлікту як міжнародного чи неміжнародного;

(c) Існує лише вимога щодо обізнаності з фактичними обставинами, що визначають існування збройного конфлікту, який неявно вказано в умовах «відбулося в контексті та було пов’язано з ним».

Таким чином, достатнім є розуміння особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, обставин і подій, які свідчать про наявність збройного конфлікту будь-якого характеру (міжнародного або неміжнародного), однак не є обов’язковою відповідна правова оцінка особою такого статусу, окупації та/або характеру конфлікту (міжнародний / неміжнародний). Тобто достатньо, що особа знає про наявність в окупованому Криму збройних сил рф, бачила ворожу техніку, була обізнана про незаконність перебування цих військ і здійснення ними контролю на півострові, навіть без надання нею відповідної правової оцінки щодо статусу «окупації».

Водночас на окупованих територіях або на територіях, де відбувається збройний конфлікт, можуть траплятися загальнокримінальні правопорушення, не спричинені та не пов’язані з контекстом й умовами збройного конфлікту, — побутові вбивства, напад і грабіж цивільною особою або злочини сексуального насильства в містах, які не перебували / не перебувають під контролем окупаційних військ і де не ведуться активні бойові дії тощо.

Тобто спеціальні елементи міжнародних злочинів демонструють, що не кожне умисне вбивство, вчинене під час збройного конфлікту, є воєнним злочином і взагалі злочином з погляду міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Якщо немає одного із зазначених вище елементів, наприклад особа не є захищеною в значенні Женевських конвенцій 1949 року або злочин не відбувся в контексті міжнародного збройного конфлікту і не був пов’язаний з ним, може йтися про загальнокримінальний (ординарний) злочин, учинений в умовах збройного конфлікту, але який відповідно не є воєнним (міжнародним) злочином та не охоплюється статтею 438 Кримінального кодексу України.

Звичайно, особливості такого розмежування та тлумачення спеціальних елементів міжнародних злочинів варто більш детально досліджувати в кожному конкретному випадку та виді злочину, на що буде обов’язково звернута увага в подальших публікаціях. Це, як і безліч інших питань, пов’язаних з війною, є великим викликом та одночасно зоною розвитку для національного та міжнародного права, чим Україна має скористатися для формування найкращих практик правосуддя загалом і за міжнародні злочини, зокрема.

[1] Посилання на документ: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/ElementsOfCrimesEng.pdf (Елементи злочинів відтворено з Офіційних записів Асамблеї учасників Римського статуту Міжнародного кримінального суду, перша сесія, Нью-Йорк, 3–10 вересня 2002 року (публікація ООН, № E.03.V.2 з поправками), частина II.B. Елементи злочинів, прийняті 2010 року на Конференції, відповідно до офіційних протоколів Конференції з перегляду Римського статуту, Міжнародний кримінальний суд, Кампала, 31 травня – 11 червня 2010 року (Міжнародний кримінальний суд, публікація, RC/11).

війна Міжнародний кримінальний суд воєнні злочини злочин