Можливість засудження воєнних злочинців, які посилаються на неосудність у звʼязку з психічними розладами (резюме)

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Можливість засудження воєнних злочинців, які посилаються на неосудність у звʼязку з психічними розладами (резюме)

Все частіше в ЗМІ та експертному середовищі почали обговорюватися питання щодо наявності психічних розладів у керівництва Російської Федерації у зв’язку з воєнним нападом на Україну та можливості притягнення останніх до відповідальності за міжнародним кримінальним правом.

Оксана БроневицькаВікторія Рогальська

682

Можливість засудження воєнних злочинців, які посилаються на неосудність у звʼязку з психічними розладами (резюме)

Це питання у своїй статті «Психическое расстройство как обстоятельство, которое влияет на привлечение лица к уголовной ответственности, согласно норм международного уголовного права и законодательства Украины», дослідили доцентка кафедри кримінально-правових дисциплін ЛьвДУВС, к.ю.н., доцент адвокат Оксана Броневицька, доцентка кафедри кримінального процесу ДДУВС, к.ю.н., доцент Вікторія Рогальська та завідувачка кафедри кримінального процесу ОДУВС, д.ю.н., доцент Ганна Тетерятник.

Основні положення та висновки статті

Міжнародне кримінальне право розрізняє осудність, неосудність та знижену розумову відповідальність. Після проведення експертизи на встановлення наявності психічних захворювань або розладів – Міжнародним кримінальним судом (далі – МКС) приймається відповідне рішення по справі, а саме:

відповідно до ст. 77 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (далі – Статут МКС), до особи, вина якої у вчиненні злочину встановлена – можуть бути застосовані такі види покарань: позбавлення волі; штраф; конфіскація доходів, майна та активів.

у разі встановлення у особи психічного захворювання або розладу, яке в момент вчинення діяння позбавляло її можливості усвідомлювати протиправність або характер своєї поведінки чи узгоджувати свої дії з вимогою закону – особа звільняється від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 31 Статуту МКС.

Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності є наявність у виконавця злочину «психічного захворювання або розладу» в момент вчинення ним діяння, тобто будь-який психічний розлад, який досяг певного ступеня тяжкості і стабільності і яке може унеможливити здатність виконавця злочину оцінювати і контролювати свою поведінку. У виняткових випадках питання про звільнення від кримінальної відповідальності може ставитися у випадку вчинення злочину у стані афекту.

Проте для того щоб звільнити особу від відповідальності повинно бути дотримано умови:

в особи повинен бути неодиничний стан розладу і саме психічної, а не фізіологічної чи емоційної діяльності;

відсутність можливості оцінювати незаконність своєї поведінки або контролювати її;

Неможливість контролювати підсудним свою поведінку на момент вчинення злочину не впливає на законність чи незаконність діяння – діяння є незаконним саме по собі.

В міжнародній юриспруденції правова природа психічного розладу як підстави для звільнення від відповідальності пов’язана із можливістю особи контролювати свої вчинки, враховуючи її психічний стан. Неможливість контролювати підсудним свою поведінку на момент вчинення злочину не впливає на законність чи незаконність діяння – діяння є незаконним саме по собі.

Наприклад, якщо психічно хворий комбатант вбиває цивільну особу – то таке вбивство є злочином (воєнним), але такий психічний стан комбатанта в момент вбивства – є підставою, яка унеможливлює притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Незважаючи на спроби сторони захисту у багатьох справах, які перебували на розгляді в міжнародних судах, застосувати таку підставу як психічний розлад або захворювання для непритягнення особи до кримінальної відповідальності за міжнародні злочини – така підстава не відігравала значну роль в міжнародній юриспруденції.

Практика Трибуналів ad hoc (до створення МКС) свідчить про те, що коли під час судових процесів виникала необхідність встановлення ментального (розумового чи психічного) стану підсудного в момент вчинення ним злочину, то, як правило, Трибунали не вбачали підстав для звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі. Наприклад, в Рішенні Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії (далі – МКТЮ) у справі «Прокурор проти Мучіча» від 16 листопада 1998 р. Трибунал вказав, що сторона захисту не довела належним чином, що підсудний не міг відрізнити добро від зла.

Незважаючи на те, що всі експерти–психіатри вказували, що підсудний страждає розладами особистості, докази стосовно його неспроможності керувати своїми фізичними вчинками (діями) через «розумові аномалії» були визнані недостатніми. Трибунал зазначив, що, незважаючи на психічні розлади особистості, підсудний повною мірою був здатний контролювати і розуміти суть своїх вчинків (діянь) (пар. 1186). Аналогічне рішення було прийнято Трибуналом і у справі «Прокурор проти Тодоровіча» від 31 липня 2001 р. (пар. 93-95);

Наявність у особи зниженої розумової віповідальності, яка є аналогом обмеженої осудності в українському законодавстві, не звільняє особу від відповідальності а може вплинути лише на її пом’якшення в межах загальних положень про призначення покарання, які містяться у ст. 78 Статуту МКС як «суттєва ступінь розумової неповноцінності» (правило 145 Правил Процедури та Доказів МКС). Так, на відміну від КК та КПК України, які розмежовують «неосудність» та «обмежену осудність», Трибунал, враховуючи положення пар. 67 Правил Процедури та Доказів МКТЮ визначає «неосудність» та «знижену розумову відповідальність» (diminished mentalresponsibility).

Під «неосудністю особи» в міжнародному кримінальному праві мається на увазі стан, коли особа не усвідомлює, що вона робить або не здатна сформувати раціональне розуміння того, чи є її діяння добром або злом. «Знижена розумова відповідальність» базується на тому, що розуміючи неправильність своїх дій, підсудний, зважаючи на свою «психічну нормальність», не здатний повною мірою контролювати свої вчинки. Діяння, вчинені під впливом емоцій, таких як помста, ревність, заздрощі, ненависть в будь-якому випадку визнаються злочинними.

Процедура доведення наявності «психічного захворювання» чи «зниженої розумової відповідальності» покладається на сторону захисту і є доволі складною, а до моменту її доведення дія презумпція осудності «підсудний вважається осудним доти, доки не буде доведено протилежне» (рішенні по справі «Прокурор проти Делаліча» МКТЮ (пар. 1172)). Це саме стосується і зниженої розумової відповідальності.

...ані в Статуті МКС, ані в Правилах процедури і доказування на сьогодні не передбачено процесуального порядку застосування до осіб, які вчинили злочини, будучи в стані неосудності або зниженої розумової відповідальності, примусових заходів медичного характеру.

Трохи іншою є ситуація в МКС, оскільки Прокурор є не просто стороною провадження, а повинен діяти як безсторонній представник правосуддя. Відповідно до ст. 54 (1) Статуту МКС Прокурор зобов’язаний встановити правду, а тому повинен виявляти як докази, які обвинувачують особу, так і ті, які її виправдовують. Хоча пар. 80 Правил процедури і доказування МКС містить вимогу про те, що якщо сторона захисту має на меті клопотати про застосування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, яка передбачена ст. 31 Статуту МКС (неосудність), то вона зобов’язана про це повідомити прокурора заздалегідь, щоб прокурор мав достатньо часу для підготовки відповіді на таке клопотання.

В міжнародному кримінальному праві – ані в Статуті МКС, ані в Правилах процедури і доказування на сьогодні не передбачено процесуального порядку застосування до осіб, які вчинили злочини, будучи в стані неосудності або зниженої розумової відповідальності, примусових заходів медичного характеру. На сьогодні, цей Трибунал ще не розглядав справ, де було б заявлено про психічний розлад або захворювання у суб’єкта злочину, однак це може трапитися у будь-який момент. На нашу думку, безперечно ця ситуація потребує виправлення, адже якщо єдиною можливістю для неосудних осіб згідно зі ст. 31 Статуту МКС є звільнення від кримінальної відповідальності, то у судді, який розглядатиме цю справу, можуть виникнути сумніви під час прийняттям такого рішення, адже мова йде про осіб, які обвинувачуються у вчиненні найтяжчих злочинів проти людяності.

Повний текст статті за посиланням "Психическое расстройство как обстоятельство, которое влияет на привлечение лица к уголовной ответственности, согласно норм международного уголовного права и законодательства Украины" / Броневицкая О.М., Рогальская В.В., Тетерятник А.К./Georgian Medical News № 3 (300) 2020. Тбилиси-Нью Йорк С. 158-162.

війна міжнародне гуманітарне право Міжнародний кримінальний суд

Схожі статті

Військовополонені: гарантії поводження відповідно до положень міжнародного гуманітарного права

Поводження з hors de combat (особами, які вибули зі строю під час збройного конфлікту) у війні Росії проти України

Україна мобілізує міжнародне право: шляхи покарання Росії за агресію і не тільки