Приватний судовий експерт на боці захисту: як залучити і скільки це коштує

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Приватний судовий експерт на боці захисту: як залучити і скільки це коштує

Юрій Григоренко

25 August, 2026

245

Приватний судовий експерт на боці захисту: як залучити і скільки це коштує

Адвокат, який працює з експертизою, стикається з двома різними питаннями одночасно: як залучити експерта процесуально і скільки це коштуватиме клієнту. Відповіді лежать у різних площинах, але помилка в будь-якій з них дає один результат — висновок, який не потрапив до справи, або витрати, які не відшкодували. Найменш використовуваний інструмент у цій конструкції — судовий експерт, який не є працівником державної спеціалізованої установи.

Первісна редакція Кримінального процесуального кодексу України 2012 року дозволяла стороні захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах. Закон № 2147-VIII від 03.10.2017, введений у дію з 15.03.2018, це право забрав: експертиза стала можливою лише за ухвалою слідчого судді або суду. Закон № 187-IX від 04.10.2019, чинний з 17.10.2019, повернув договірний механізм у ст. 243 КПК й одночасно змінив ч. 1 ст. 7 Закону «Про судову експертизу» № 4038-XII — з неї зникла прив’язка, за якою судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють лише державні установи. Сьогодні суб’єктами судово-експертної діяльності є державні спеціалізовані установи, їхні територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками цих установ, й інші фахівці з відповідних галузей знань.

Закон № 4038-XII розрізняє державні спеціалізовані установи (науково-дослідні інститути судових експертиз Мін’юсту, експертні служби МВС, Міноборони, СБУ, ДПСУ, судово-медичні й судово-психіатричні установи МОЗ) і атестованих судових експертів, які в таких установах не працюють. Процесуальна вага їхніх висновків однакова: ГПК, ЦПК, КАС і КПК оперують єдиною категорією «висновок експерта». Частина 2 ст. 84 КПК не розрізняє джерела доказів за формою власності виконавця, а ч. 2 ст. 101 КПК прямо закріплює право кожної сторони надати суду висновок експерта.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 910/701/17 підтвердив, що висновок може бути наданий державною спеціалізованою установою, судовим експертом, який не є її працівником, або іншим фахівцем з відповідної галузі знань. Частина 5 ст. 10 Закону № 4038-XII поширює на такого експерта гарантії, права, обов’язки та відповідальність судового експерта — крім відповідальності за відмову від проведення експертизи.

Це не «альтернативний фахівець» і не спеціаліст. За ч. 3 ст. 10 Закону № 4038-XII це особа, яка має відповідну вищу освіту, пройшла підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції, атестована, отримала кваліфікацію судового експерта за конкретною експертною спеціальністю і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Свідоцтво безстрокове, але кожні три роки експерт проходить атестацію з підтвердження підвищення кваліфікації (ст. 16). Особливості його діяльності визначені Інструкцією, затвердженою наказом Мін’юсту від 12.12.2011 № 3505/5.

Ініціатива не потребує нічийого дозволу. В абзаці 2 ч. 1 ст. 243 КПК сказано, що захист може самостійно залучати експертів на договірних умовах, зокрема для обов’язкової експертизи. Підстава проведення — договір з експертом чи експертною установою (ст. 7-1 Закону № 4038-XII, п. 1.8 Інструкції № 53/5). Ні постанови слідчого, ні ухвали суду не потрібно.

Захист сам обирає експерта. Частина 2 ст. 9 Закону дозволяє замовнику доручити експертизу конкретному експерту з Реєстру. У державній установі це неможливо: за п. 4.1 Інструкції № 53/5 виконавця призначає керівник установи або підрозділу, і сторона на цей вибір не впливає. Приватний шлях дає можливість підібрати експерта під завдання — за спеціальністю, стажем, науковим ступенем, досвідом дослідження подібних об’єктів.

Строк керується договором. Пункт 1.13 Інструкції встановлює верхню межу — 90 календарних днів, а за завантаження понад десять експертиз строк може бути продовжено. У приватного експерта строк погоджується в договорі, і це реальний строк, а не позиція в черзі. Для захисту, який працює в межах строків досудового розслідування, різниця вирішальна.

Результат контролює замовник. Частина 9 ст. 101 КПК: висновок передається стороні, за клопотанням якої проводилася експертиза. Пункт 4 ч. 5 ст. 69 КПК і п. 2.2 Інструкції зобов’язують експерта не повідомляти нікому, крім особи, яка його залучила, про перебіг і результати дослідження. Захист може перевірити свою версію без ризику, а несприятливий висновок залишається в адвоката.

Інституційна дистанція від обвинувачення. Стаття 4 Закону № 4038-XII називає гарантією правильності висновку існування установ, незалежних від органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та суду. Приватний експерт не входить до відомчої вертикалі МВС, СБУ чи Держприкордонслужби; науково-методичне забезпечення його діяльності й контроль покладено на Мін’юст (ч. 3 ст. 8). У справах, де опонентом є висновок експертної служби того самого відомства, яке веде розслідування, це не формальність.

Гнучкість форматів і мобільність. Пункт 1.3 Інструкції дозволяє проводити на договірних засадах експертні дослідження для юридичних і фізичних осіб — можна почати з попереднього дослідження або рецензування висновку обвинувачення, оцінити перспективу і лише потім замовляти повноцінну експертизу. Стаття 6 Закону зобов’язує замовника забезпечити доступ до об’єкта за його місцезнаходженням, п. 3.9 Інструкції описує огляд на місці, п. 4.23 дозволяє оформлення висновку в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом, а п. 4.15 — засвідчення висновку приватного експерта підписом і печаткою із зазначенням РНОКПП.

У державній установі діє нормативно-тарифна модель. Вартість дослідження є добутком кількості експертогодин і нормативної вартості однієї експертогодини. Норматив встановлюється відомчим наказом та щороку індексується станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін. Цей механізм закладено постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710. Станом на 2026 рік для науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту це 458,01 грн без ПДВ (наказ Мін’юсту від 06.02.2026 № 322/5, зареєстрований 10.02.2026 за № 188/45582, чинний з 25.02.2026; попередній показник — 424,08 грн), для Експертної служби МВС — 481,36 грн (наказ МВС від 16.03.2026 № 246, чинний з 17.04.2026). Порядок надання платних послуг науково-дослідними установами Мін’юсту врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 804.

Другий множник, кількість годин, визначається не домовленістю, а відомчими нормативами витрат часу з поправкою на вид експертизи, кількість і формулювання запитань, обсяг і стан об’єктів, необхідність експерименту, а також комісійність чи комплексність. Тож дві однакові за назвою експертизи в одній установі можуть відрізнятися за ціною в рази, а замовник отримує не комерційну пропозицію, а односторонній розрахунок. Запитання «Скільки коштує почеркознавча експертиза?» не має відповіді, допоки установа не порахує трудовитрати за конкретними об’єктами. Клієнту про це варто казати одразу.

Для приватного експерта нормативна експертогодина не є обов’язковою. Стаття 15 Закону № 4038-XII передбачає, що і державні установи, і фахівці, які не є їхніми працівниками, виконують інші роботи на договірних засадах; Інструкція № 3505/5 тарифної сітки не містить. Ціна формується вільно: погодинна ставка, фіксована сума за висновок або комбінована модель. На неї впливають рідкісність експертної спеціальності, вартість обладнання та ліцензійного програмного забезпечення, необхідність залучення сторонніх лабораторій, строк виконання і податковий статус експерта.

Свобода ціни не означає свободи від контролю. Процесуальні кодекси встановлюють подвійний фільтр: розмір витрат на підготовку висновку на замовлення сторони встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів, і цей розмір має бути співмірним зі складністю роботи, її обсягом та часом (ч.ч. 4–6 ст. 127 ГПК, відповідні частини ст. 139 ЦПК, ст. 138 КАС). Деталь, яку часто ігнорують опоненти: обов’язок доведення неспівмірності покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Неінформативне «дорого» не працює — потрібен розрахунок.

У кримінальному провадженні експертиза за дорученням слідчого, прокурора, слідчого судді або суду в державній спеціалізованій установі проводиться коштом, що цільовим призначенням виділяється установі з Державного бюджету (ч. 2 ст. 122 КПК, ч. 2 ст. 15 Закону № 4038-XII). Експертизи, обстеження і дослідження на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їхніх захисників, законного представника, потерпілого чи його представника — коштом замовника (ч. 4 ст. 15 Закону, ч. 1 ст. 122 КПК). Це нормативна відповідь на твердження, що держустанова «не працює із захистом».

У цивільних, господарських та адміністративних процесах експертиза, призначена судом, авансується стороною, на яку покладено оплату, з подальшим розподілом судових витрат (ст. 127 ГПК, ст. 139 ЦПК, ст. 138 КАС). Висновок на замовлення учасника справи оплачує замовник, а відшкодування відбувається за наслідками розподілу судових витрат. В окремому провадженні експертиза за ініціативою суду може проводитися коштом Державного бюджету (ст. 139 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 зняла суперечку про «позапроцесуальні» експертизи: визначальним є не момент замовлення дослідження, а безпосередній зв’язок витрат з розглядом справи. Відмова у відшкодуванні витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення, особливо коли суд поклав відповідний висновок в основу рішення, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості.

Касаційний господарський суд у справі № 922/3982/23 фактично визнав фінансову доступність експертизи елементом права на суд. Експертизу було доручено державному інституту, який виставив рахунок понад 302 тис. грн і встановив строк, що сягав шести місяців; після клопотання сторони суд доручив те саме дослідження іншому державному інституту — приблизно за 72,7 тис. грн у межах 90 днів. Прямої норми про зміну експертної установи в ГПК немає, але немає й заборони, а надмірна вартість у поєднанні з воєнними обставинами й фінансовим станом сторони робить експертизу недоступною. Несплату рахунку суд розцінив не як зловживання, а як форму незгоди з умовами проведення дослідження.

У кримінальному процесі процесуальні витрати йдуть за ініціатором і за результатом провадження. Витрати на експертизу, ініційовану стороною обвинувачення, не стягуються з особи, звільненої від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності — вони відносяться на рахунок держави (справа № 379/1366/20). Такий самий підхід застосовано в разі закриття провадження, зокрема, з нереабілітуючих підстав (справ а № 712/1678/18).

Частина третя ст. 7 Закону № 4038-XII залишає за державними спеціалізованими установами виключне право на криміналістичні, судово-медичні й судово-психіатричні експертизи; п. 1.7 Інструкції Міністерства юстиції України № 53/5 нагадує про це щодо експертів, які не є працівниками таких установ. Обсяг монополії задає п. 1.2.1 Інструкції: почеркознавча експертиза, лінгвістична експертиза мовлення, технічна експертиза документів, експертиза зброї та слідів її використання, трасологічна, фототехнічна й портретна експертиза, експертиза відео- та звукозапису, вибухотехнічна експертиза, експертиза техногенних вибухів, матеріалів, речовин і виробів, а також біологічна експертиза. Усі інші види відкриті для приватного сегмента.

Другий бар’єр — доступ до інформації. Стаття 20 Закону зобов’язує підприємства й установи безоплатно надавати відомості для експертизи лише державним спеціалізованим установам. Приватний експерт цього важеля не має, вихідні дані збирає адвокат.

Третій — доступ до об’єктів, які контролює обвинувачення. Тут працює тимчасовий доступ (ст.ст. 159–166 КПК), а частковим виходом є п. 3.5 Інструкції: за неможливості надати сам об’єкт дослідження експертиза може проводитися за фотознімками, копіями й описами, якщо це не суперечить методиці. Виняток застережено окремо — для почеркознавчих досліджень рукописних записів і підписів потрібні оригінали.

Пункт 1.8 Інструкції розрізняє два результати. Якщо письмове звернення містить необхідні реквізити, проводиться експертиза і складається висновок експерта. Якщо ні — проводиться експертне дослідження, яке процесуально важить значно менше. У зверненні мають бути: дані особи, що звертається; номер справи або кримінального провадження чи посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта; перелік запитань; об’єкти дослідження. Окремо слід зазначити, що висновок готується для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження: за п. 4.12 Інструкції ця інформація вноситься до висновку саме за умови, що вона є у зверненні.

Перед підписанням договору перевіряються внесення експерта до Реєстру (ст. 9), наявність свідоцтва за потрібною спеціальністю (ст. 16), відсутність тимчасового зупинення (ст. 16-1) і припинення (ст. 16-2) права на проведення експертизи, відсутність обставин за ст. 11 Закону і ч. 2 ст. 69 КПК. Дефект статусу знищує висновок надійніше за будь-яке заперечення прокурора.

Про строк оплати варто пам’ятати окремо: за п. 1.13 Інструкції несплата вартості робіт протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання має наслідком повернення матеріалів без виконання.

Абзац другий ч. 1 ст. 242 КПК забороняє експертизу для з’ясування питань права. Пункт 5 ч. 3 ст. 14 Закону № 4038-XII кваліфікує вирішення таких питань як дисциплінарний проступок експерта, а п. 2.3 Інструкції прямо це забороняє. Замовити правову оцінку під виглядом економічного дослідження — витратити гроші клієнта на документ, який буде виключено, і створити ризик для самого експерта.

Спеціаліст усього цього не замінює. Частина 2 ст. 84 КПК називає процесуальними джерелами доказів показання, речові докази, документи й висновки експертів. Стаття 298-1 КПК додає до переліку висновок спеціаліста — але тільки для проваджень про кримінальні проступки — і прямо застерігає, що в провадженні щодо злочину такі джерела використовуються лише за ухвалою слідчого судді, постановленою за клопотанням прокурора. Механізму, яким захист легалізував би довідку спеціаліста у справі про злочин, закон не передбачає. Спеціаліст корисний для експертизи: він може визначити предмет, сформулювати запитання, знайти методичні дефекти у висновку обвинувачення. Але експерта він не замінює.

Ціну треба фіксувати до подання позову: попередній розрахунок судових витрат подається разом з першою заявою по суті, орієнтир держустанови отримують запитом, приватного експерта — комерційною пропозицією. Пакет документів для відшкодування мінімальний, але обов’язковий: договір, рахунок, платіжна інструкція, акт наданих послуг і деталізований розрахунок годин та ставки. Без розшифровки трудовитрат суд системно зменшує суму до «розумної». Прив’язка договірної ціни приватного експерта до нормативної експертогодини Мін’юсту з обґрунтованим коефіцієнтом знімає більшість заперечень щодо надмірності ще до їх заявлення.

Надмірна вартість або нереальний строк роботи призначеної установи — не привід відмовлятися від експертизи, а підстава для клопотання про зміну суб’єкта дослідження з посиланням на практику Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду. Для експертиз військового майна, озброєння та техніки в кошторис слід окремим рядком закладати режимні витрати й доступ до спеціалізованих джерел даних, а не розчиняти їх у ставці: нерозшифрована складова частина першою потрапляє під скорочення.

Чинна модель має три системні дефекти. Нормативи витрат часу не є публічно доступним і зрозумілим для замовника документом, через що розрахунок державної установи залишається для сторони чорною скринькою. Індексація експертогодини відбувається із запізненням: показник поточного року рахується за індексом споживчих цін попереднього, що в умовах високої інфляції недофінансовує установи й розганяє черги. Монополія державних установ на криміналістичну, судово-медичну й судово-психіатричну експертизи в поєднанні з кадровим дефіцитом воєнного часу перетворює строк проведення дослідження на самостійний ризик для розумного строку розгляду справи в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Касаційного господарського суду вже почала компенсувати ці дефекти процесуальним інструментарієм. Але процесуальний ремонт не замінює нормативного: питання прозорої методики розрахунку трудовитрат і механізму оперативної індексації давно на часі. Право захисту на власну експертизу законодавець повернув ще у 2019 році. Тепер важливо, щоб адвокати використовували його на практиці.

судова практика докази

Схожі статті

Відгук на фільм «Заперечення»: коли правда потребує доказів

Межі правосуддя: як уніфікація доказів може покращити якість досудового розслідування і судового розгляду

Куди рухається судова практика з допустимістю доказів?

Чотири тисячі років еволюції: як змінювався механізм отримання доказів в Україні та світі