Станом на сьогодні з огляду на чинні правові норми про відповідальність за колабораційну діяльність правники й учені пропонують окремі підстави для розмежування колабораційної діяльності та інших злочинів. Але вони не суттєві й без зміни законодавства не забезпечують чіткого й зрозумілого розмежування. А саме:
Державна зрада має спеціальний суб’єкт і може вчинятися лише громадянином України, а колабораційна діяльність — не завжди і може також вчинятися іноземцем або особою без громадянства (частини 4, 6 статті 1111 Кримінального кодексу України (далі — КК) не вимагають громадянства України як обов’язкову ознаку суб’єкту вчинення злочину).
Державна зрада може вчинятися на користь будь-якої держави, а колабораційна діяльність — лише на користь держави-агресора.
Однією з ознак об’єктивної сторони колабораційної діяльності є місце вчинення кримінального правопорушення, а саме — тимчасово окупована територія. Державна зрада може вчинятися на будь-якій території і навіть за межами України[1].
Колабораційна діяльність, як і державна зрада, вчиняється на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
При відмежуванні колабораційної діяльності (стаття 1111 КК) від державної зради (стаття 111 КК) потрібно враховувати ознаки об’єктивної сторони.
Об’єктивну сторону державної зради становлять дії, прямо вказані в статті 111 КК, зокрема: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Однак у законодавстві відсутнє нормативне визначення «підривної діяльності», що ускладнює правильну кваліфікацію й може призводити до помилок.
Об’єктивні форми складів колабораційної діяльності становлять дії, прямо вказані в статті 1111 КК, зокрема добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території (частина 2 та частина 5 статті 1111 КК), організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності активна участь у таких заходах (частина 6 статті 1111 КК), добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги (частина 7 статті 1111 КК), вчинення особами, зазначеними в частинах 5–7 цієї статті, дій або ухвалення рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків (частина 8 статті 1111 КК).
Стаття 1111 КК, визначаючи об’єктивну сторону злочину, не містить посилання на умову вчинення колабораційних дій з метою допомоги в підривній діяльності проти України.
Тобто підривна діяльність, передбачена диспозицією статті 111 КК, є обов’язковою ознакою цього складу злочину, тому має бути визначено, у чому саме ця обов’язкова ознака виражається і якими доказами підтверджується.
Колабораційні дії, визначені статтею 1111 КК, не пов’язуються з вказаною підривною діяльністю.
Тому при відмежуванні колабораційної діяльності від державної зради слід з’ясовувати, які саме дії вчинені підозрюваним і чи містять вони ознаки допомоги в підривній діяльності проти України, у чому така підривна діяльність проявляється.
Узагалі правники й учені відзначають, що відмежування провести складно, тому, на їхню думку, у розмежуванні обох злочинів (стаття 111 КК і стаття 1111 КК) важливе значення матиме судова практика[2].
Але за відсутності нормативного визначення «підривної діяльності» існують умови для свавільного застосування закону.
Схожими за змістом є частина 1 статті 1111 КК і частина 1 статті 4362 КК. Частина 1 статті 1111 КК передбачає відповідальність за публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років. Частина 1 статті 4362 КК також передбачає відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, за що передбачене більш суворе покарання у вигляді виправних робіт на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років.
Подібність в ознаках об’єктивних сторін кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 1111 і частиною 1 статті 4362 КК, полягає в запереченні здійснення збройної агресії проти України.
Загальними критеріями розмежування цих складів кримінальних правопорушень є ознаки таких елементів, як об’єкт, об’єктивна сторона та суб’єкт злочину.
Суб’єктом злочину, передбаченого частиною 1 статті 1111 КК, може бути лише громадянин України. Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 4362, може бути будь-яка особа незалежно від громадянства.
Також для розмежування злочинів, передбачених частиною 1 статті 1111 і статтею 4362 КК, слід враховувати, що за загальними правилами кваліфікації, якщо кримінальне правопорушення передбачене одночасно кількома статтями КК, то діяння кваліфікується за тією з них, яка містить найбільшу кількість додаткових ознак складу вчиненого кримінального правопорушення.
Тому заклики, здійснені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, метою яких є виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії саме Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підлягають кваліфікації за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 4362 КК. Тоді як частина 1 статті 1111 КК охоплює заперечення громадянином України, іноземцем, чи особою без громадянства здійснення збройної агресії будь-якої держави проти України, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України[3].
Прикладом неправильної, на мій погляд, кваліфікації може бути вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2023 року в кримінальній справі № 383/476/23[4], яким громадянка України засуджена за публічну підтримку дій збройних формувань держави-агресора (Російської Федерації) щодо приєднання окупованих територій України до складу РФ. Її дії кваліфіковані за частиною 1 статті 1111 КК, призначено покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, та займатися діяльністю, пов’язаною з наданням публічних послуг, на строк десять років. Тоді як наявність таких кваліфікуючих ознак, як «заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України» та «з використанням засобів масової інформації», вимагала кваліфікації дій обвинуваченої за частиною 3 статті 4362 КК, якою передбачена більш сувора відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без неї.
Аналогічний підхід застосований у вироку того ж Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 6 березня 2023 року в кримінальній справі № 383/422/23[5], у якій суд кваліфікував дії обвинуваченої за частиною 1 статті 1111 КК, незважаючи на наявність у її діях кваліфікуючих ознак, що передбачені частиною 3 статті 4362 КК, «заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України» та «з використанням засобів масової інформації».
Розглядаючи питання розмежування колабораційної діяльності та інших злочинів проти основ національної безпеки, правники і вчені відмічають наявність проблем з кваліфікацією схожих за ознаками кримінальних правопорушень, як стаття 1111 і стаття 111, стаття 1112, стаття 436, стаття 4362 КК України, вказують на відсутність правової визначеності в наведених нормах. Попереджають, що відсутність правової визначеності як складового елементу верховенства права може призвести до оскарження рішень національних судів до Європейського суду з прав людини внаслідок порушення права на справедливий судовий розгляд[6].
Недостатня ясність норм, що передбачають відповідальність за колабораційну діяльність (стаття 1111 КК), схожість й іноді суперечливість у кваліфікації колабораційної діяльності з іншими тотожними протиправними діями, передбаченими статтями 109, 110, 111, 1111, 2583, 260, 4362 КК, свідчать, що ці норми не відповідають вимогам якості закону.
Це дозволяє довільне тлумачення кримінального закону і свавільне застосування закону, стає причиною несправедливого розв’язання кримінальних проваджень.
Так, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано достатньо точно для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він повинен бути здатен за потреби й за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.
Невідповідність національних законів критерію якості закону може стати підставою для оскарження вироків, постановлених за такими законами, до Європейського суду з прав людини.
Тому наявні суперечності вказаних правових норм вимагають удосконалення національного законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність і суміжні злочини.
Як бути зі злочинами, які фактично підпадають під ознаки статті 1111 Кримінального кодексу України (колаборації), але вчинені до її введення?
Збройна агресія проти України та окупація її територій Російською Федерацією з лютого 2014 року стали умовами для вимушеної або добровільної співпраці громадян України, що залишилися на окупованих територіях, з державою-агресором.
Але кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність уперше була встановлена законом від 3 березня 2022 року, яким КК доповнений статтею 1111. Нова правова норма набрала чинності з 15 березня 2022 року.
До цього часу колабораційна діяльність, яка підпадає під ознаки статті 1111 КК, кваліфікувалася як «державна зрада», і за цими фактами реєстрували й розслідували кримінальні провадження, постановляли вироки за статтею 111 КК.
Кримінальні провадження відносно злочинів, що мають ознаки колабораційної діяльності, розпочаті до 15 березня 2022 року за статтею 111 КК, мають бути перекваліфіковані за статтею 1111 КК, тому що з 15 березня 2022 року вона є спеціальною правовою нормою відносно колабораційної діяльності.
Зважаючи на статтю 5 КК, відповідно до якої не має зворотної дії в часі закон, що встановлює кримінальну протиправність діяння, не можна притягнути до відповідальності осіб, які вчинили і вже припинили колабораційну діяльність до набрання чинності зазначеним законом 15 березня 2022 року.
Якщо колабораційна діяльність була розпочата особою до доповнення КК статтею 1111 і тривала після 15 березня 2022 року, таких осіб можна притягнути до кримінальної відповідальності за цією статтею.
Якщо до набрання чинності 15 березня 2022 року статтею 1111 КК кримінальне провадження відносно колаборантів було кваліфіковане за статтею 111 КК як державна зрада, то після 15 березня 2022 року таке кримінальне провадження має бути перекваліфіковане за відповідною частиною статті 1111 КК, якщо злочинні дії продовжувалися після 15 березня 2022 року, або кримінальне провадження має бути закрите, якщо протиправні дії були припинені до набрання чинності новою спеціальною правовою нормою.
Зміна після 15 березня 2022 року кваліфікацій кримінальних проваджень, розпочатих раніше відносно колабораційної діяльності, зі статті 111 КК на статтю 1111 КК підтверджується судовою практикою.
Наприклад, дії суддів, які залишилися на окупованих територіях і продовжили, починаючи з 2014 року, роботу в судах, створених окупаційною владою на території Автономної Республіки Крим, кваліфікувалися за статтею 111 КК як державна зрада. Але зараз стають відомими факти кваліфікації таких дій суддів за частиною 7 статті 1111 КК як колабораційна діяльність — добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території.
Так, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2019 року в справі № 1-кп/759/1/19[7] громадянка України, яка була суддею Севастопольського апеляційного господарського суду, засуджена за те, що з березня 2014 року по 2017 рік обіймала посаду «судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду» на окупованій території АР Крим та продовжила здійснювати правосуддя від імені РФ уже як «суддя» вказаного «суду». Ці дії були кваліфіковані за частиною 1 статті 111 КК як державна зрада.
На відміну від такої кваліфікації, за скоєння аналогічних дій 18 серпня 2023 року слідчими ГСУ СБ України в кримінальному провадженні № 220223000000000665 від 30 червня 2023 року п’ятьом суддям, що обійняли посади суддів у незаконно створених судах на окупованій території Донецької області, повідомлено про підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 1111 КК як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території[8].
Аналогічно не повідомлялося про підозру про державну зраду за статтею 1111 КК громадянину України, який, перебуваючи в окупованій території Автономної Республіки Крим, з 2017 року дотепер обіймає посаду заступника голови «Державної Ради Республіки Крим». Відповідно до скерованого до суду обвинувального акта він обвинувачується лише за частиною 3 статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), частиною 1 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), частиною 6 статті 1111 (колабораціонізм), статтею 4362 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників) КК. Про це 5 вересня 2023 року повідомила Прокуратура Автономної Республіки Крим та м. Севастополя[9].
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.
Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID та сторінці у Facebook.
[1] Голінка М. І. Стаття 111-1 КК України (колабораційна діяльність) та суміжні їй явища: проблеми законодавчого регулювання. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 36/2023. С. 251: http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7807937
[2] Кравчук О. Бондаренко М. Колабораційна діяльність: аналіз нової статті 111-1 КК / ГО «Вектор прав людини». Київ, 2022: http://hrvector.org/podiyi/22-03-20-mbo
[3] Берднік І. В., Головко М. Б. Основні орієнтири відмежування колабораційної діяльності від суміжних складів кримінальних правопорушень: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/article/view/247/225
[4] https://reyestr.court.gov.ua/Review/109543356
[5] https://reyestr.court.gov.ua/Review/109382553
[6] Голінка М. І. Стаття 111-1 КК України (колабораційна діяльність) та суміжні їй явища: проблеми законодавчого регулювання. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 36/2023. С. 251: http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7807937
Берднік І. В., Головко М. Б. Основні орієнтири відмежування колабораційної діяльності від суміжних складів кримінальних правопорушень: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/article/view/247
[7] https://reyestr.court.gov.ua/Review/84791885
[8] https://www.gp.gov.ua/storage/files/10/повістки/18.08./Підозра%20Єрьомін.pdf; https://www.gp.gov.ua/storage/files/10/повістки/18.08./Підозра%20Шумакова.pdf; https://www.gp.gov.ua/storage/files/10/повістки/18.08./Підозра%20Цветков.pdf; https://www.gp.gov.ua/storage/files/10/повістки/18.08./Підозра%20Тріфанова.pdf; https://www.gp.gov.ua/storage/files/10/повістки/18.08./Підозра%20Мальцева.pdf
[9] https://kavun.city/articles/310433/suditimut-okupacijnogo-chinovnika-z-krimu-yakij-vimagav-znischiti-ukrainu; https://ark.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=341456&fp=10