Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика (Ч. 2)

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика (Ч. 2)

У цій публікації ми продовжимо огляд законопроєктів, спрямованих на вдосконалення порядку досудового розслідування й судового провадження в справах про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (далі — СНПК), та посилення захисту потерпілих і свідків.

Іванна Ільченко

20 March, 2024

488

Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика (Ч. 2)

Ідеться про законопроєкт № 9351 від 5 червня 2023 року про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту (далі — законопроєкт № 9351)[1], яким запропоновані зміни до статті 278 Кримінального кодексу України (далі — КПК України) «Вручення письмового повідомлення про підозру», зокрема обмеження змісту повідомлення про підозру в справах про СНПК для публікації на вебсайті Офісу Генерального прокурора (далі — ОГП) відповідно до частини 8 статті 135 КПК України (кримінальні провадження in absentia).

Конфіденційність — один з наскрізних принципів документування сексуального насильства, який вимагає захисту інформації про сексуальне насильство, яку збирають уповноважені на те особи. Злочин сексуального насильства, учинений в умовах збройного конфлікту, безперечно, має вплив як на постраждалу особу, так і на її близьких родичів і членів сім’ї.

Оскільки більшість справ про СНПК перебувають у заочному кримінальному провадженні, повідомлення про підозру особі публікується на вебсайті ОГП із зазначенням інформації про потерпілу особу, адресу проживання та іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати таку особу, згідно зі статтею 277 КПК України, яка визначає зміст повідомлення про підозру.

На сьогодні приховування ідентифікуючих даних про особу здійснюється у «ручному» режимі за допомогою:

приховування персональних даних потерпілої особи шляхом закреслення та «замальовування» прізвища, імʼя та по батькові, адреси проживання тощо на паперовому носії;
приховування персональних даних потерпілої особи шляхом зміни прізвища, імені та по батькові, адреси проживання тощо;
приховування персональних даних потерпілої особи шляхом присвоєння номера останньому / останній. Зокрема, у повідомленнях про підозру, опублікованих у травні 2023 року, простежується практика приховування персональних даних потерпілої особи через присвоєння їй номеру, притаманна Міжнародному кримінальному суду (наприклад, «де перебував потерпілий № 12, 02.02.1982 року народження»)[2].

Таким чином, приховування ідентифікуючих даних про особу у справах про СНПК при публікації повідомлення про підозру на сайті ОГП не має системного характеру та нормативного підґрунтя[3].

У зв’язку з описаними вище проблемами та з метою посилення заходів безпеки й захисту потерпілих від СНПК і членів їхніх сімей законопроєкт № 9351 пропонує внести зміни до статті 278 і вилучити з письмового повідомлення про підозру в справі про СНПК, коли воно оприлюднюється в мережі Інтернет, ідентифікуючу інформацію: (1) по батькові та прізвище потерпілої особи, її близьких родичів і членів сім’ї, а також інших осіб, до яких застосовуються заходи безпеки, (2) їхнє місце проживання або перебування, (3) місце вчинення кримінального правопорушення, що дають змогу ідентифікувати особу.

Розглянемо відповідність запропонованих змін стандартам міжнародного кримінального права та міжнародного права прав людини.

Стандарти Міжнародного кримінального суду: стаття 68 (5) Римського статуту

Відповідно до статті 68 (5) Римського статуту, «якщо розкриття доказів або інформації відповідно до цього Статуту може призвести до серйозної загрози безпеці свідка або його сім’ї, прокурор може для цілей будь-якого провадження, що здійснюється до початку судового розгляду, притримати такі докази або інформацію і замість них подати їхній короткий виклад. Такі заходи здійснюються в спосіб, що не завдає шкоди правам обвинуваченого та справедливому й неупередженому судовому розгляду і не є несумісним з ними».

Отже, оскільки повідомлення про підозру відповідно до Глави 22 КПК України здійснюється під час досудового провадження (наприклад, до початку судового розгляду, як це передбачено частиною 5 статті 68 Римського статуту), видається, що вилучення інформації, яка може становити серйозну загрозу безпеці свідка або його сім’ї, з такого документа, особливо з його опублікованої версії, відповідає міжнародним стандартам.

Стандарти ЄСПЛ щодо змісту повідомлення про підозру (стаття 6 § 3)

Відповідно до деталізації елементів права на захист, закріплених у статті 6 § 3 Європейської конвенції з прав людини (далі — ЄКПЛ), особливу увагу слід приділяти повідомленню обвинуваченому про обвинувачення. Деталізація правопорушення відіграє вирішальну роль у кримінальному процесі, оскільки саме з моменту його вручення підозрюваний формально отримує письмове повідомлення про фактичну та юридичну основу висунутих проти нього обвинувачень (Pélissier і Sassi проти Франції [ВП], 1999, § 51; Kamasinski проти Австрії, 1989, § 79). Хоча обсяг «детальної» інформації, яка повинна бути зазначена в повідомленні про підозру, залежить від конкретних обставин кожної справи, обвинуваченому має бути надано принаймні достатньо інформації для повного розуміння обсягу висунутих проти нього обвинувачень, щоб він міг підготувати адекватний захист (Mattoccia проти Італії, 2000, § 60).

У низці справ Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) дійшов висновку, що деякі конкретні деталі правопорушення можуть бути встановлені не лише з обвинувального акта, а й інших документів, підготовлених стороною обвинувачення в справі, та інших матеріалів справи (Previti проти Італії (ріш.), 2009, § 208). Окрім того, фактичні деталі правопорушення можуть бути з’ясовані та уточнені під час провадження (Sampech проти Італії (ріш.), 2015, § 110; Pereira Cruz та інші проти Португалії, 2018, § 198).

Так, у справі «Перейра Круз та інші проти Португалії» ЄСПЛ чітко вказав, що обсяг «детальної» інформації, яка охоплюється цим положенням, залежить від конкретних обставин справи[4].

У рішенні в справі «Сампеч проти Італії» ЄСПЛ пішов далі й чітко вказав, що не можна виключати, що певні деталі, такі як, наприклад, місце і дата виробництва фільму з дитячою порнографією або особа неповнолітньої особи, яка з’являється в цьому фільмі або на фотографіях, залишаються завуальованими навіть наприкінці національної правової процедури (див., mutatis mutandis, Previti, вищезгадане рішення, §§ 208–209)[5].

У згаданій вище справі Превіті ЄСПЛ також встановив, що «в обвинувальному акті не були викладені всі докази обвинувачення, а також не були вказані точне місце і дата укладення угоди про хабар або назви та адреси всіх банків, через які проходили гроші. Однак, за своєю природою, обвинувачення складаються в узагальненому вигляді, а деталі поведінки, на яку скаржаться, зазвичай випливають з інших судових документів, таких як обвинувальний висновок та інших документів у справі обвинувачення, наданих захисту. Більше того, не можна виключати, що певні деталі — такі як, наприклад, місце, де була досягнута усна домовленість — можуть залишатися незрозумілими навіть наприкінці національного судового розгляду [6].

Варто зауважити, що запропонована зміна до статті 278 КПК України запроваджує можливість редагування відомостей, «що дають змогу ідентифікувати особу потерпілого, його близьких родичів та членів сім’ї, а також інших осіб, щодо яких застосовуються заходи безпеки», лише в опублікованій версії повідомлення про підозру за статтею 135 КПК України в разі обґрунтованої неможливості вручення такого повідомлення в загальновстановлений спосіб.

У цьому контексті ЄСПЛ вважає достатнім, якщо обвинуваченому та/або його захиснику доступна інформація з матеріалів справи. У разі неможливості вручення повідомлення про підозру у звичайний спосіб і потреби його оприлюднення в більшості випадків судовий розгляд буде проводитися заочно. ЄСПЛ висловив свою позицію щодо питання сумісності заочного судового розгляду зі статтею 6 ЄКПЛ і дійшов висновку, що за наявності гарантій, а саме — повідомлення про обвинувачення, права на ефективний захист і можливості повторного судового розгляду, заочний судовий розгляд є сумісним з міжнародними стандартами в галузі прав людини.

І хоча прецедентна практика ЄСПЛ не визначає зміст повідомлення про підозру саме в заочному судовому розгляді, висновки ґрунтуються на судовій практиці щодо повідомлення про підозру загалом. А саме, якщо сам обвинувачений у заочному судовому розгляді не матиме доступу до інформації, вилученої з опублікованого повідомлення про підозру, така інформація буде доступна його/її захиснику з повної неопублікованої версії повідомлення про підозру або з матеріалів справи.

Окрім того, згідно із чинною практикою ЄСПЛ, існує висока ймовірність того, що у випадках, коли повідомлення про підозру не могло бути вручено особі та було опубліковано відповідно до статті 135 КПК України з обмеженою інформацією, як це пропонується змінами, особа матиме право на повторний судовий розгляд. У справі «Санадер проти Хорватії» ЄСПЛ розглядав схожі обставини із заочним судовим розглядом воєнних злочинів в Україні.

Підозрюваного в справі Санадера неможливо було розшукати, оскільки він проживав на окупованій території Хорватії, яка перебувала поза ефективним контролем національних органів влади, і його судили заочно. Для його представництва було призначено адвоката, якого повідомили про різні етапи провадження. ЄСПЛ погодився з тим, що за конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, про який йшлося, і який, хоча і не підпадає під дію строків давності, був зіставним з великим суспільним інтересом та інтересом потерпілих у здійсненні правосуддя, проведення судового засідання за відсутності заявника саме собою не суперечило статті 6 ЄКПЛ.

З вищевикладеного, можна зробити висновок, що відповідно до практики ЄСПЛ певні деталі обвинувачення, такі як місце або місцезнаходження, можуть бути вилучені з повідомлення про підозру, оскільки пізніше їх можна встановити з матеріалів справи або розкрити стороні захисту без обмежень.

Це збігається зі стандартом Міжнародного кримінального суду та статтею 68 Римського статуту, який дозволяє не розкривати інформацію, яка може призвести до серйозної загрози безпеці свідка або його сім’ї, до початку судового розгляду, а замість цього подати її короткий виклад.

Таким чином, запропонована зміна до статті 278 КПК України, яка дозволяє редагування інформації про потерпілу особу, членів її сім’ї чи родичів або особу, до якої застосовуються заходи захисту, що може призвести до їх ідентифікації, у повідомленні про підозру, опублікованому відповідно до статті 135, відповідає стандартам права на справедливий судовий розгляд, закріпленого статтею 6 ЄКПЛ.

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації та в дискусіях, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд дол. США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров'я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. +38 (044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на вебсайт або на сторінку у Фейсбук.

[1] https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41960

[2] Особливості досудового розслідування сексуального насильства під час війни: https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/osoblivosti-dosudovogo-rozsliduvannya-seksualnogo-nasilstva-pid-chas-viyni.html

[3] Пояснювальна записка до законопроєкту № 9351: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41960

[4] Перейра Круз та інші проти Португалії, § 198: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-184454%22]}

[5] Sampech проти Італії (ріш.), 2015, § 110: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-155448%22]}

[6] § 208: https://hudoc.echr.coe.int/eng?fbclid=IwAR2mL6On0gjRiUGHaIpv0RP-l4CCCTyi8GO3xbIprE7qjotTz5IPca3aLiA#{%22itemid%22:[%22001-96771%22]}

війна сексуальне насильство розслідування воєнних злочинів збройний конфлікт

Схожі статті

Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика