ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦІЇ

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦІЇ

Війна в Україні вже ставить виклики стосовно подальшого притягнення до відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності, вчинені на території України діями Російської Федерації. Є різні пропозиції щодо можливих механізмів притягнення до відповідальності (про це див. тут, тут, тут і тут) і одним із них є універсальна юрисдикція. Розглянемо деякі питання її застосування на прикладі Франції.

Ірина Гловюк

23 March, 2022

2060

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦІЇ

Стаття 689 КПК Франції визначає, що особи, які вчинили кримінально каране діяння або співучасники поза межами території Республіки можуть переслідуватися та бути засудженими у межах французької юрисдикції, якщо відповідно до положень книги 1 Кримінального кодексу або іншого нормативного акту, французький закон є застосовним, або якщо міжнародний договір або акт, прийнятий для застосування Договору про створення Європейських Співтовариств, передбачають французьку юрисдикцію щодо кримінально караних діянь. До прикладу, якщо діяння вчинене громадянином Франції або іноземцем поза межами території Республіки, коли жертва має французьке громадянство в момент вчинення діяння.

Франція ратифікувала Статут Міжнародного кримінального Суду (далі – МКС), а отже бере участь у переслідуванні кримінально караних діянь та співпрацює з цією судовою установою на умовах, визначених КПК Франції. Ці положення КПК Франції застосовні до будь-якої особи, яка переслідується МКС або обвинувачується щодо діянь, які відповідно до змісту статей 6-8 та 25 Cтатуту МКС становлять злочин геноцид, злочини проти людяності чи воєнні злочини (ст. 627 КПК Франції). Статті 628 – 628-10 КПК Франції присвячені юрисдикції переслідування, розслідування та судового провадження злочинів проти людяності та воєнних злочинів та проступків. При цьому за ст. 628-10, ці норми є застосовними як за злочини катування у значенні першої статті Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводження і покарання, так і за злочин насильницького зникнення.

Примітно, що у КПК Франції окремо прописані міжнародні договори стосовно злочинів, щодо яких наявна французька юрисдикція. Тому КПК Франції і містить формулювання, що для застосування міжнародних договорів, вказаних у наступних статтях, особа, яка причетна за межами території Республіки до одного із кримінально караних діянь, передбачених цими статтями (ст. 689-1), може переслідуватися та судитися у межах французької юрисдикції. Не перелічуючи усі, звернемо увагу на положення щодо Римського Статуту. Отже, положення дозволяють переслідувати та здійснювати судовий розгляд щодо особи, яка проживає постійно на території Франції та підозрюється у вчиненні за кордоном одного з таких діянь:

– геноциду;

– злочинів проти людяності, якщо ці факти караються за законом держави, де вони були вчинені або якщо ця держава чи держава, громадянином якої є особа, є стороною Римського Статуту;

– воєнні злочини та проступки, якщо ці факти караються за законом держави, де вони були вчинені або якщо ця держава чи держава, громадянином якої є особа, є стороною Римського Статуту.

Переслідування за ці злочини може здійснюватися лише за вимогою антитерористичного прокурора і якщо жодна міжнародна чи національна юрисдикція не вимагає видачі або екстрадиції особи. З цією метою прокуратура має переконатися, що Міжнародний кримінальний суд не ініціював жодного переслідування, і перевіряє, щоб жодна інша міжнародна юрисдикція, уповноважена судити особу, не вимагала її передачі, і що жодна інша держава не зверталася з проханням про її видачу.

Такі формулювання дозволяють виділяти умови універсальної юрисдикції (для злочинів за Римським Статутом):

постійне проживання у Франції;
подвійна кримінальність (якщо країна, де вчинені злочини, не є стороною Римського статуту, вона повинна криміналізувати відповідні злочини в межах своєї юрисдикції);
розсуд прокурора;
субсидіарність.

Нещодавно у Франції постало питання, яке активно обговорювалося у правничій спільноті, щодо можливості Франції переслідувати за злочини, вчинені під час збройного конфлікту у Сирії. Воно постало тому, що Кримінальна палата Касаційного суду Франції у рішенні від 24 листопада 2021 року, № 21-81.344 зазначила, що Сирія не ратифікувала Римський Статут, злочини проти людяності прямо не зазначені як такі у сирійському Кримінальному кодексі, який передбачає вбивство, жорстоке поводження, зґвалтування, насильство та катування. З цього Кримінальна палата зробила висновок, що сирійський закон, навіть якщо він самостійно не криміналізує злочини проти людяності, карає факти, які його становлять і які є джерелом переслідування у розглянутій нею справі. Проте, злочини проти людяності вчиняються обов'язково під час виконання узгодженого плану проти групи цивільного населення в межах широкомасштабного або систематичного нападу. Отже, вимога, встановлена статтею 689-11 КПК, згідно з якою діяння повинні каратися законодавством держави, де вони були вчинені, обов’язково включає наявність у цьому законодавстві діяння, що містить конститутивний елемент нападу на цивільне населення при виконанні узгодженого плану. Отже, було визнано відсутність французької юрисдикції стосовно переслідування особи.

З цього питання було опубліковано статтю під красномовною назвою «Франція не є безпечним притулком для винних у порушеннях прав людини, незважаючи на думку Високого суду». Автори статті – Roger Lu Phillips(Legal Director at the Syria Justice and Accountability Centre (SJAC)) та Aweiss Al Dobouch (Legal and Human Rights Adviser with the Syria Justice and Accountability Centre (SJAC)), – зазначили, що резонансний висновок вищого суду Франції поставив під сумнів перспективи проваджень під універсальною юрисдикцією у Франції та інших країнах, щоб притягнути до відповідальності винних у порушеннях прав людини в державах, які не поважають міжнародне право. Касаційний суд Франції постановив, що французька прокуратура не може розслідувати або переслідувати за злочини проти людяності відповідно до французького законодавства, оскільки Сирія не криміналізувала злочини проти людяності на національному рівні. Проте, як зазначається у статті, у разі порушення прав людини в таких державах як Сирія, яка не криміналізувала злочини проти людяності, є інші варіанти. Враховуючи, що Сирія ратифікувала Женевські конвенції, а також низку інших міжнародних конвенцій і договорів, які криміналізують порушення, залишаються життєздатні альтернативи для притягнення до відповідальності винних, які проживають у Франції. Вказуючи на сумнівну основу подвійної кримінальності, наголошується, що Французький Парламент скасував подвійну кримінальність для злочину геноциду у 2019 році, однак він зберіг цю вимогу щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, а також для катувань як злочину проти людяності чи воєнного злочину.

Правозахисні групи та жертви закликали внести додаткові зміни до закону, щоб скасувати цю вимогу у справах про ці злочини. Проте, навіть якщо подвійна кримінальність для злочинів проти людяності та воєнних злочинів буде скасована, це може зробити неможливим переслідування винних у порушеннях прав людини за дії до внесення змін. Отже, як роблять висновки автори статті, Рішення Касаційного суду у справі Абдулхаміда Ч. є ударом по жертвам злочинів проти людяності в Сирії.

Нинішні спроби добитися справедливості в Сирії – як у Франції, так і в інших місцях – значною мірою покладаються на переслідування за універсальною юрисдикцією, враховуючи, що Росія наклала вето на передачу справи до МКС і що Сирія не є учасницею Римського статуту (вона підписала Статут у 2000, але ніколи не ратифікувала його). Введення подвійної кримінальності за цих обставин несумісне з принципом універсальної юрисдикції, який ґрунтується на ідеї, що певні злочини є настільки серйозними, що загрожують всьому світу та впливають на глобальну свідомість.

Зрозуміла позиція правозахисників, які вважають, що рішення дає можливість злочинцям залишатися безкарними, коли вони вчиняють найтяжчі злочини. Проте, Сирія криміналізувала воєнні злочини, катування та тероризм, які можуть переслідуватися у Франції, незважаючи на вимогу подвійної кримінальності. Таким чином, думка Касаційного суду, хоча й є прикрою, не означає кінець універсальної юрисдикції у Франції .

Отже, подвійна кримінальність як умова універсальної юрисдикції є певним викликом у ситуаціях, коли держава свідомо не криміналізує злочини проти людяності, проте, не є нездоланним бар’єром для застосування цього механізму.

____

Фото: aiic.org

війна міжнародне гуманітарне право Міжнародний кримінальний суд

Схожі статті

Комплексні дослідження та вузькі факультативні застереження: можливість процесуального переслідування Росії Україною (РЕЗЮМЕ)

Заклик створити Спеціальний Трибунал для покарання злочину агресії проти України (РЕЗЮМЕ)

Україна мобілізує міжнародне право: шляхи покарання Росії за агресію і не тільки