Знімки, на яких зафіксовані можливі воєнні злочини в Україні, – заполонили Інтернет. Проте суд може їх не прийняти.

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Знімки, на яких зафіксовані можливі воєнні злочини в Україні, – заполонили Інтернет. Проте суд може їх не прийняти.

Відкриті джерела пропонують безліч можливих доказів, але чи буде їх брати до уваги Міжнародний кримінальний суд – наразі невідомо.

Марія Лисенко

2 червня, 2022

965

Знімки, на яких зафіксовані можливі воєнні злочини в Україні, – заполонили Інтернет. Проте суд може їх не прийняти.

Автор: Ян Ловетт та Наталія Оєвська

Оригінальна назва: Citizens’ Images of Potential War Crimes in Ukraine Flood the Internet, but Might Not Hold Up in Court (April 30, 2022 for The Wall street Journal)

Переклад: Марія Лисенко, координаторка JustTalk.

Щоранку, надпиваючи каву, Джанкарло Фіорелла відкриває Telegram, популярну в Україні соціальну мережу, і переглядає відео імовірних воєнних злочинів — нападів на школи чи використання касетних боєприпасів.

Віднайшовши щось вартісне, він розпочинає тривалий процес, щоб переконатися, що відео справжнє. Робота з одним відео зазвичай триває близько години. Потім процес починається знову.

«Щодня з’являється безліч зображень та відео», – каже пан Фіорелла, аналітик Bellingcat, організації, яка займається розслідуваннями на основі відкритих джерел даних.

Відкриті джерела, як-от відео в соціальних мережах, стали важливою частиною зусиль щодо документування воєнних злочинів в Україні. Супутникові знімки демонструють наслідки вибухів кожному, хто хоче подивитися. Зображення та відео, на яких зафіксовані можливі порушення міжнародного права, з’являються в Інтернеті швидше, ніж під час будь-якого попереднього конфлікту. Дані, отримані з різних відкритих джерел, можна тріангулювати [прим.ред. – метод вимірювання на місцевості] для відстеження переміщення російських військових підрозділів.

Хоча сотні професійних слідчих — з Офісу генерального прокурора, Міжнародного кримінального суду та кількох інших європейських країн — працюють на місцях, вони не встигають за потоком нових матеріалів.

Як наслідок, велика частина роботи зі збору доказів зараз залишена непрофесіоналам.

Команди неурядових організацій фотографують місця вибухів та опитують постраждалих. Український уряд створив веб-сайт, на який свідки можуть надсилати докази; сайт отримав тисячі заявок. А групи волонтерів «прочісують» в Інтернеті фотографії та відео імовірних воєнних злочинів і зберігають дописи на випадок, якщо їх згодом видалять.

Зусилля звичайних людей допомогли утримати увагу світу до України. Але залишається відкритим запитання, чи встоять такі докази у суді, особливо, якщо вони зібрані волонтерами без належного досвіду.

«Збільшення кількості розслідувачів, які працюють із відкритими даними, може відбуватися двома шляхами», — каже Шивон Аллен з Global Legal Action Network, яка співпрацювала з Bellingcat над створенням протоколів для використання даних з відкритим вихідним кодом у судових справах. Значний інтерес до використання даних з відкритих джерел може з часом сприяти узвичаєнню практики використання такої інформації у судах, вважає Шивон. «Але якщо 90% людей робитимуть це непрофесійно та неякісно… це лише посилить упередження до інформації з відкритих джерел як до такої, що не заслуговує довіри».

Перше вторгнення Росії в Україну в 2014 році стало поворотним моментом для розслідувань з використанням відкритих джерел. Після того, як над східним регіоном України був збитий рейс 17 Malaysia Airlines, Bellingcatвикористав супутникові знімки, геолокаційні фотографії в Інтернеті та перехоплені телефонні розмови, оприлюднені українською владою, щоб знайти зв'язки між системою запуску ракет, використаною під час атаки, та конкретною російською бригадою.

На той час, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в лютому [прим.ред – 2022 року] , розслідування з використанням відкритих джерел даних вже стали основним інструментом багатьох правозахисних ініціатив. У відомих організаціях, таких як Amnesty International, зараз працюють фахівці з роботи із відкритими джерелами даних. Щодня здібльшується кількість волонтерів, які займаються переглядом зображень конфлікту і намагаються підтвердити час і місце створення цих зображень.

Денис Рабомізо, юрист з питань морського права в Україні, керує командою з близько 50 волонтерів, які перевіряють кадри імовірних нападів на мирних жителів. Він також пропонує онлайн-навчання для тих, хто не має досвіду, і тих, хто займається перевіркою зображень у вільний від роботи час.

«Ми намагаємося надати певні рекомендації та настанови», — каже Денис. «Ми очікуємо, що ці докази будуть використані, наприклад, Міжнародним кримінальним судом». Він також підтримує зв'язок з українською прокуратурою.

Разом з тим, дані з відкритих джерел поки що не використовувались у МКС як докази, і є випадки, коли національні суди відкидали їх. Хоча супутникові знімки використовувалися на судах протягом десятиліть, особа, яка записала відео, традиційно має засвідчити його достовірність у суді. Автори багатьох опублікованих у мережі відео так і залишаються невідомими.

Багато зусиль сьогодні спрямовано на те, щоб зробити роботу зі збору даних з відкритих джерел більш професійною. Український уряд створив додаток для громадян із чат-ботом, який радить, як записувати надійне відео, у тому числі фільмуючи територію довкола, щоб згодом це було легше перевірити.

У 2020 році Ліндсі Фріман, директорка Центру з прав людини Каліфорнійського університету в Берклі, допомогла розробити те, що стало відомим під назвою «Протокол Берклі», набір принципів роботи з цифровими джерелами інформації у спосіб, який дозволить у подальшому використати зібрану інформацію в суді. Bellingcat розробив методологію, яка, за словами дослідників, відповідає цьому протоколу: розслідувачі у кілька кроків мінімізовують алгоритмічні упередження та вживають дій для власного убезпечення: використовують віртуальні приватні мережі (VPN), очищують історію веб-перегляду тощо. Це повільний, ретельний процес, під час якого кожен крок розслідувача має бути зафіксований.

Пані Фріман працює з Коаліцією 5 ранку, групою з двох десятків українських неурядових організацій (до яких долучений і пан Рабомізо) аби допомогти їм архівувати знайдене. За її словами, вона не очікувала дотримання вимог протоколу абсолютно кожним чи кожною.

«Дехто є більш професійним — саме з ними ми працюватимемо», — сказала вона, додавши, що дані, зібрані волонтерами, можуть виявитися менш придатними для використання в суді. «Багато з того, що збирають люди, не буде надто помічним».

Після того, як слідчі з Bellingcat або Коаліції 5 ранку виявили в Інтернеті цікаві відео, вони надсилають їх до Mnemonic, берлінської неурядової організації, для архівування.

З початку війни в Сирії Mnemonic зібрав близько 1,7 мільйона відео можливих воєнних злочинів. Інструмент штучного інтелекту допомагає компанії відшукати у цих відео ознаки певних злочинів, як-от використання касетних боєприпасів, і сортувати їх за релевантністю.

Всього за вісім тижнів Mnemonic заархівував близько 500 000 відео з України, усі вони зібрані людьми, а не машиною. Очікується, що інструмент штучного інтелекту для сортування відео з України може з’явитися в мережі трохи пізніше цього року.

І український уряд, і МКС висловили намір використовувати технології для документування воєнних злочинів в Україні. Проте прокурори обох юрисдикцій скептично ставляться до використання фотографій та відео з Інтернету.

Керівник Бучанської окружної прокуратури Руслан Кравченко заявив, що члени його команди намагатимуться знайти авторів усіх відео, які вони мають намір використати в суді.

Прокурори МКС під час онлайн-зустрічі з неурядовими організаціями в Україні заявили, що будь-які відео, які вони отримають, мають містити метадані, а також задокументовану інформацію про те, хто і за яких обставин записав таке відео. Представник МКС не відповів на прохання надати коментар.

Пан Рабомізо з Коаліції 5 ранку визнав, що не всі докази, зібрані його групою, відповідатимуть стандартам прокуратури. За його словами, допомога в судовому переслідуванні була не єдиною метою документування воєнних злочинів. Він також хоче показати світу те, що відбувається в Україні.

«Ми їм допомагаємо, — сказав він про прокурорів, — але не керуємося виключно їхніми правилами».

Анастасія Морозова взяла участь у підготовці цієї статті

докази доказування війна Міжнародний кримінальний суд переклади

Схожі статті

Коли збройна агресія проти України стала “неминучою”?

Проєкт «Ємен» від Bellingcat