В антикорупційних розслідуваннях часто постає проблема доказування умислу та/або усвідомлення протиправності своїх дій особою, яка вчинила об’єктивну сторону злочину. Побоюючись, що суд не прийме позицію обвинувачення щодо такої особи без прямих доказів (таких як матеріали прослуховування, переписки між учасниками злочину, безпосередні зустрічі учасників злочину під час його планування або вчинення чи отримання службовою особою неправомірної вигоди від злочину), прокурори часто утримуються від погодження повідомлень про підозру, що унеможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності.