6 місяців після повномасштабного вторгнення: здобутки та виклики для української системи правосуддя

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

6 місяців після повномасштабного вторгнення: здобутки та виклики для української системи правосуддя

Актуальна статистична інформація про протидію злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, станом на 22 серпня 2022 року.

1 September, 2022

640

6 місяців після повномасштабного вторгнення: здобутки та виклики для української системи правосуддя

Станом на 22 серпня органи досудового розслідування та органи прокуратури розслідують близько 30 тис. воєнних злочинів.

Ця цифра зростає щодня, а з огляду на перспективи деокупації південних і східних територій України — темпи росту можуть вражати не менше, ніж на початку квітня 2022 року після деокупації півночі Київської області.

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ

Для розуміння масштабів, з якими зіткнулася українська система кримінальної юстиції, наведемо цифри: у першому півріччі 2021 року кримінальних проваджень стосовно Розділу ХХ Кримінального кодексу України («Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку») було 125; у першому півріччі 2022 року — зареєстровано 20,8 тис. таких кримінальних правопорушень. Збільшення відбулося переважно завдяки статті 438 («Порушення законів та звичаїв війни», тобто воєнні злочини) і статті 436-2 Кримінального кодексу України («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»). Таких злочинів у 2022 році обліковано 20 556 проти 57 у 2021 році (що стосується статті 436-2 Кримінального кодексу України, то цей склад злочину з’явився лише 3 березня 2022 року).

Актуальна статистична інформація про протидію злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, станом на 22 серпня 2022 року:

Кількість злочинів та їх наслідки

За період з 25 лютого 2022 року по 22 серпня 2022 року органи правопорядку зареєстрували 43 374 злочини, пов’язані з агресією рф, серед них:

28 410 воєнних злочинів;
13 836 злочинів проти основ національної безпеки України;

рф не припиняє обстріли населених пунктів України, цивільного населення та цивільної критичної інфраструктури, гатить по історичній та культурній спадщині України, а відтак — і Європи.

Воєнні злочини призвели до загибелі 6 944 (у т. ч. 373 дітей) і поранення 9 212 цивільних осіб (у т. ч. 723 дітей).

Знищено та пошкоджено 38 033 об’єкти цивільної інфраструктури, з них:

29 669 — житлових будинків і споруд;
1 640 — навчальних і виховних закладів;
283 — медичні заклади;
298 — культурних споруд;
123 — релігійні споруди;
3 619 — мереж, що забезпечують життєдіяльність населення (газопроводи, водопроводи, електромережі);
2 401 — інші.

На цей час повідомлено про підозру 141 особі (15 з них — військовополонені, решта — заочно):

за напади й бомбардування населених пунктів і цивільних об’єктів — 14 особам;
за невибіркові обстріли — 9 особам;
за жорстоке поводження з цивільним населенням (катування та нелюдське поводження, посягання на людську гідність, незаконне позбавлення волі, заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю) — 48 особам;
за умисні вбивства — 22 особам;
за сексуальне насильство — 3 особам (одну з них додатково притягнуто до відповідальності за вбивство);
за розграбування — 34 особам;
за спричинення шкоди природному середовищу, напади на об’єкти, які містять небезпечні сили, — 8 особам;
за організацію примусової мобілізації — 2 особам;
за порушення права на справедливий суд — 1 особі.

За результатами досудового розслідування до суду направлено обвинувальні акти стосовно 17 осіб (невибіркові обстріли, напади на цивільні об’єкти, жорстоке поводження з цивільним населенням, умисні вбивства, зґвалтування та інші форми сексуального насильства, розграбування та привласнення майна, що не викликане воєнною необхідністю).

За результатами судового розгляду засуджено 8 осіб (невибіркові обстріли — 2, напади на цивільні об’єкти — 1, умисні вбивства — 1, викрадення майна — 4).

РОЗВИТОК ПРАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ

За шість місяців інституціоналізовано розслідування воєнних злочинів і злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом. Для цього, зокрема:

утворено спеціалізовані підрозділи з розслідування воєнних злочинів у Національній поліції України. Визначено спеціалізацію слідчих у ДБР і СБУ, а також розподілено кримінальне провадження стосовно злочину агресії до НАБУ;
посилено «Департамент війни» Офісу Генерального прокурора та визначено спеціалізацію обласних й окружних прокурорів щодо воєнних злочинів;
розроблено та впроваджено низку методичних матеріалів, зокрема Стандарти розслідування воєнних злочинів;
підготовлено та ухвалено зміни до законодавства про порядок співпраці з МКС, особливості розслідування злочинів в умовах воєнного стану, особливості поводження з військовополоненими, можливості врахування показань свідків, потерпілих, зафіксованих на відео тощо;
налагоджено співпрацю з МКС; спільними слідчими групами з іншими країнами, які мають провадження щодо воєнних злочинів у межах універсальної юрисдикції тощо.

ВИКЛИКИ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

До викликів, які постали перед національною системою правосуддя, можна віднести такі:

а) законодавчі:

невідповідність кримінального законодавства загальновизнаним положенням міжнародного кримінального права, закріпленим у Римському статуті МКС (бланкетна диспозиція статті 438 Кримінального кодексу України, загальний суб’єкт злочину агресії, відсутність відповідальності за злочини проти людяності, відсутність інституту командної відповідальності тощо);
нератифікація Римського статуту МКС, що підмінено порядком співпраці з МКС (Глава ІХ-2 Кримінального процесуального кодексу України), яка має свої обмеження;
складні положення судової практики, що мають обов’язковий характер: наприклад, правова позиція Верховного Суду, визначена в постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20) (2021)[1], стосовно потенційного визнання недопустимими доказів, зібраних неуповноваженим суб’єктом (органом, до підслідності якого не віднесено розслідування воєнних злочинів; відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України це підслідність винятково СБУ);
недосконалість перекладу положень міжнародного гуманітарного права (застарілість і помилковість перекладів окремих положень «права Гааги» та «права Женеви») тощо;

b) інституційні:

відсутність у держави довгострокового сталого бачення розвитку системи воєнної юстиції та, як наслідок, ризики зменшення ресурсів, які на це виділяються;[2]
нерозв’язання питання спеціалізації органів досудового розслідування / органів прокуратури / суду чи суддів, які розглядають справи про міжнародні злочини;[3]
слабкість розвитку програми захисту учасників кримінального провадження — потерпілих / свідків;
технічні обмеження щодо фіксації доказів воєнних злочинів і довгий строк розслідування / розгляду справи, що може призвести до їх втрати, деформації показань потерпілих, що зафіксовані до 1 травня 2022 року, — набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які дозволяють використовувати показання свідків, потерпілих, зафіксовані за допомогою відеозапису на стадії досудового розслідування тощо;

c) політичного характеру:

не завжди доречні висловлювання представників українських органів влади, які можуть порушувати презумпцію невинуватості[4], і поодинокі випадки неналежного поводження з військовополоненими, які можуть використовуватися стороною захисту;
обмін військовополонених, які підозрюються / обвинувачуються у вчиненні воєнних злочинів;
невмотивовані кадрові зміни як на рівні Генерального прокурора чи керівників органів досудового розслідування, так і керівників і службовців спеціалізованих підрозділів;
тиск на національну систему переслідування за воєнні злочини;
повне ігнорування запитів на міжнародно-правову допомогу російською федерацією (неможливість виконання рішень у порядку in absentia).

Детальніше про шість місяців розслідування воєнних злочинів в Україні та нові виклики для органів досудового розслідування й прокуратури, зважаючи на масштаби та тяжкість таких злочинів, читайте в discussion paper.

[1] Постанова Верховного Суду у справі № 640/5023/19; провадження № 51-2917 кмо 20 [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97286253

[2] Дет. див.: Євген Крапивін «Місце кримінальної юстиції у плані відновлення України: воєнний аспект» // JustTalk, 15.07.2022 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://justtalk.com.ua/post/mistse-kriminalnoi-yustitsii-u-plani-vidnovlenni-ukraini-voennij-aspekt

[3] Дет. див.: Ґаяне Нуріджанян «Воєнні злочини: чи здатні українські суди їх розглядати?» // JustTalk, 15.08.2022 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://justtalk.com.ua/post/voenni-zlochini-chi-zdatni-ukrainski-sudi-ih-rozglyadati; Дін Майкл Шарф, Пол Р. Вільямс та ін. «Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів для притягнення до відповідальності за міжнародні злочини [проєкт]» // JustTalk, 10.08.2022 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://justtalk.com.ua/post/vischij-sud-ukraini-z-rozglyadu-voennih-zlochiniv-dlya-prityagnennya-do-vidpovidalnosti-za-mizhnarodni-zlochini-proekt

[4] Дет. див.: Мішель Коулман «Слова мають значення: роль презумпції невинуватості у пошуку справедливості під час російсько-українського збройного конфлікту» // JustTalk, 20.07.2022 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://justtalk.com.ua/post/mova-mae-znachennya-rol-prezumptsii-nevinuvatosti-u-poshuku-spravedlivosti-pid-chas-rosijsko-ukrainskogo-zbrojnogo-konfliktu

війна воєнні злочини розслідування воєнних злочинів

Схожі статті

Розслідування воєнних злочинів: пів року після повномасштабного вторгнення (discussion paper)

Перед розслідувачами воєнних злочинів в Україні постають величезні виклики