Наприкінці січня 2019 року Bellingcat і GLAN зібрали понад 40 журналістів-розслідувачів, технологів та юристів, які пройшли підготовку з проведення слідства на основі відкритих даних (OSINT). Протягом 4 днів вдалося об’єднати їхній досвід і спроможність до розслідування, щоб виявити, перевірити, проаналізувати та зберегти набір даних про 100 авіаційних бомбардувань в Ємені, здійснених коаліцією на чолі з Саудівською Аравією у період з 25 березня 2015 року до 31 грудня 2018 року в Ємені.
Серед учасників хакатону були офіційно кваліфіковані фахівці, такі як спеціалісти з боєприпасів, лінгвісти та експерти з права, а також спеціалісти без формальної кваліфікації, які були визнані експертами у своїй галузі. Зокрема, мова йде про учасників, які спеціалізувалися на геолокації, хронолокації або мали інші незвичайні, але відповідні навички чи знання та яких їхні колеги визнавали експертами. План хакатону також передбачав приєднання єменських журналістів через засоби відеозв’язку, однак через технологічні проблеми це виявилося неможливим. Відтак, можливість використання знань місцевого контексту, які були визнані важливою частиною процесу розслідування, під час самого хакатону була обмеженою.
Перший день передбачав навчання технікам роботи з відкритими даними, методології, а також ознайомлення з командами та предметом розслідування. Три інші дні були використані на розслідування ймовірних авіаударів. Між командами було розподілено низку інцидентів, пов'язаних з різними категоріями, що випливають із обмежень міжнародного гуманітарного права (МГП) – сукупності правил, які встановлюють юридичні обмеження для застосування сили у збройному конфлікті:
1
Напади на об'єкти критичної цивільної інфраструктури (необхідні для виживання мирного населення)
2
Напади із заподіянням тяжкої шкоди цивільному населенню
3
Напади на об'єкти з певним захищеним статусом
4
Знищення цивільного майна
5
Напади на урядові будівлі, які не є військовими об’єктами.
Учасники провели розслідування інцидентів, які підпадають під ці категорії, з використанням даних з відкритих джерел, а експерти надавали експертні висновки з таких питань, як геолокація або ідентифікація боєприпасів. Дані цих досліджень, такі як час доби, використані боєприпаси та об’єкти нападів, були зібрані та внесені в таблицю даних.
У результаті було створено величезний набір даних, зібраних із соціальних мереж, місцевих новин, блогів та інших онлайн-джерел інформації, що містять зображення, відео та тексти, які стосуються інцидентів. Деякі з них були структурованими (наприклад, конкретні дані, що додавалися до таблиць даних), деякі були напівструктурованими (наприклад, дані у проєктах доповідей), а деякі були неструктурованими і додавались до цих проєктів доповідей як посилання. Спочатку намір полягав у тому, щоб повністю підготувати доповіді про всі 100 ударів під час цього хакатону, однак згодом було виявлено, що це було неможливо через обмеженість часу та відсутність єдиного стилю підготовки доповідей для великої кількості розслідувачів.
Основною метою хакатону був збір інформації з відкритих джерел. Двома основними обмеженнями для цього були необхідність архівування інформації з відкритих джерел, зібраної під час хакатону, та вимога перевіряти, чи кожний елемент інформації насправді пов’язаний з певним інцидентом (див. нижче). Це не тільки стало основою для оцінки та встановлення зв'язків між контентом, триангуляції даних щодо кожного інциденту, але й дозволило нам бути впевненими в окремих зібраних даних і встановити походження контенту, що потенційно є важливим питанням, якщо контент мав використовуватися в судових процесах.
ЗМІСТ
Сайт Проєкту "ЄМЕН" англійською тут.