З моменту свого започаткування в 2018 році ідея проєкту «Ємен» була амбітною як за масштабом, так і за запланованим результатом. Його мета полягала в тому, щоб закрити прогалини в доказовій базі, які нині перешкоджають правосуддю та підзвітності у конфліктах у всьому світі. Для цього проєкт використовував найсучасніші доступні методики роботи з відкритими даними, збираючи, перевіряючи та зберігаючи зображення та відео авіаударів Саудівської коаліції по Ємену.
Проте не обійшлося без проблем, і подібні проєкти, безсумнівно, могли б поліпшити цей процес. У деяких компонентах проєкт був фантастично успішним: було об’єднано різноманітну групу людей для хакатону, було створено величезну кількість даних, пов’язаних з атаками/інцидентами. Однак через технічні труднощі на той час не вдалося поспілкуватися з єменськими журналістами, які мали відіграти ключову роль під час хакатону. Масштаб зібраної інформації та детальний характер доповідей про інциденти означали, що амбітні масштаби проєкту ніколи не були повністю реалізовані. Проєкт не досяг своєї мети опублікувати 100 доповідей – було підготовлено лише 21. Швидко стало очевидним, що для такого роду доповідей необхідно значно більше ресурсів, ніж було доступно на той час. Незважаючи на це, було опубліковано 21 високоякісну доповідь про удари, які завдали серйозної шкоди цивільному населенню. Сім з цієї 21 доповіді стали основою для подання як докази комітетам парламенту Сполученого Королівства з контролю за експортом озброєнь. Таким чином, новизна цих зусиль також означала, що багато з того, що було зроблено, стало абсолютно новаторським: іноді це було повністю ефективно, іноді менш ефективно.
В інших аспектах проєкт безперечно вдалий. Він призвів до створення методології, яку легко відтворювати, для розслідування подій з використанням інформації з відкритих джерел. Як наслідок, доповіді, підготовлені за цією методологією, були подані та прийняті як докази парламентом Сполученого Королівства, і в результаті цього було проведено симуляційне слухання, в якому інформація, зібрана та перевірена за методологією проєкту, була прийнята як доказ. Тепер, коли ця інформація була використана у зусиллях із притягнення постачальників зброї до відповідальності, лише час покаже, чи виявиться вона корисною в справжньому судовому процесі.
Ці уроки сформували основу знань, які будуть застосовані при подальших ітераціях цього проєкту. Зрештою, ми сподіваємось, що успіхи та невдачі цього проєкту наразі можуть поінформувати інших, які бажають виконувати подібні проєкти, і розширити потенціал використання інформації з відкритих джерел як доказів для притягнення тих, хто мають владу, до відповідальності.
__
Джерела та література
Banchik, A. V. 2020. “Disappearing Acts: Content Moderation and Emergent Practices to Preserve at-Risk Human Rights-Related Content.” New Media & Society 23 (6): 1527-1544. doi: 10.1177/1461444820912724.
Reading, A. 2009. “Mobile Witnessing: Ethics and the Camera Phone in the ‘War on Terror.’” Globalizations 6 (1): 61-76. doi: 10.1080/14747730802692435.
Roussev, V. 2009. “Hashing and Data Fingerprinting in Digital Forensics.” IEEE Security & Privacy 7 (2): 49-55. doi: 10.1109/MSP.2009.40.
ЗМІСТ
Сайт Проєкту "ЄМЕН" англійською тут.